Токсична позитивність або “все буде добре”

У сучасному світі позитивне мислення стало майже догмою. Нас закликають бачити світло навіть у найтемніші моменти, залишатися оптимістами «незважаючи ні на що» і «просто бути щасливими». “Все буде добре” ми звикли це чути та промовляти собі й іншим людям. Але що, якщо така установка — не підтримка, а навпаки — спосіб уникнути справжніх емоцій? Що ж таке токсична позитивність? Як вона проявляється, чому вона шкодить, і як замінити її на справжню емпатію. Поговорімо про це.

А ця тема отримала новий поштовх у реаліях сьогодення, бо у режимі виживання, під час війни, лютої зими, відсутності тепла, води, світла, ми потребуємо підтримки справжньої. Справжня підтримка — це заснована на щирості, чесності й без прикрашання реальності. Наші труднощі, наше горе, наш біль, наші виклики — реальні. Ми не отримуємо підтримки від пафосних заяв, лозунгів, від “злочинного оптимізму”.

Що таке токсична позитивність?

Токсична позитивність — це переконання, що потрібно зберігати позитивний настрій за будь-яких обставин. На перший погляд, у цьому немає нічого поганого. Але коли позитивне мислення стає догмою, яка відкидає всі інші емоції, ми маємо справу з психологічною пасткою.

В основі токсичної позитивності лежить ідея, що негативні почуття — це щось погане, чого слід уникати. Те саме стосується негативних думок, сумних чи жахливих нових тощо. Проблема в тому, що життя — не лише радість. Смуток, розчарування, злість, страх — це природна частина людського досвіду, і ігнорування цих емоцій веде до психологічного виснаження, а не до зцілення.

Приклади токсичної позитивності

Ви точно стикалися з цими фразами:

• «Просто залишайся позитивним.»
• «Могло бути й гірше.»
• «Усе стається не просто так.»
• «Щастя — це вибір.»
• «Не поширюй негатив.»
• «Не нагнітай паніку.»

І хоча часто ці слова вимовляють із добрих намірів, насправді вони відкидають реальні переживання іншої людини. Замість співпереживання — поради «виправити» емоції. Замість підтримки — натяк, що бути засмученим або стурбованим — неправильно.

Оптимізм ≠ токсична позитивність

Важливо розрізняти здоровий оптимізм і токсичну позитивність. Оптимізм визнає труднощі, але допомагає шукати сенс і надію в непростих ситуаціях. Токсична позитивність заперечує будь-які складні почуття. Це не шлях до зцілення, а форма уникнення.

Але існує ще злочинний оптимізм, коли віра в краще стає формою насильства та джерелом небезпеки.

Поняття злочинного оптимізму (від англ. cruel optimism) запровадила культурна теоретикиня Лорен Берлан (американська науковиця та письменниця). Воно описує ситуацію, коли надія або позитивне мислення, що мали б підтримувати людину, насправді заважають їй жити повноцінно, приймати реальність і діяти згідно зі своїми справжніми потребами.

Читайте також: Песимізм VS оптимізм

Як проявляється злочинний оптимізм?

Це той тип оптимізму, який змушує людину триматися за ідею, що вже не працює, шкодить або й відверто знищує її, але вона не може її відпустити, бо боїться залишитися без «надії». Злочинний оптимізм часто маскується під силу волі, позитивне мислення чи навіть «ментальну стійкість».

Злочинний оптимізм:

• небажання знати правду
• приховування реальності
• некомпетентність
• відсутність бажання долати виклики та вирішувати поставлені завдання
• психологічна незрілість
• невміння аналізувати та бачити причинно-наслідкові звʼязки
• недооцінення ризиків та загроз
• наражання на небезпеку близьких
• безвідповідальність

Приклади:

• Жінка в аб’юзивних стосунках, яка вірить, що «він зміниться» і «йому просто важко», попри роки насильства.
• Працівник, що вигорів, але переконує себе, що «треба потерпіти ще трохи», бо колись начальство це оцінить.
• Пацієнт з хронічною хворобою, якому нав’язують мантру «думай позитивно», замість визнати його страх і вразливість, що може перешкоджати отримувати відповідне лікування, режим, дієту та передбачати можливі ризики та наслідки. Наприклад, при діабеті, коли високий чи низький цукор “не болить”.
• Людина в бідності, якій соціум каже, що «усе можливо, якщо сильно старатися», і водночас ігнорує системну нерівність.
• Злочинний оптимізм набуває особливо гострого і небезпечного значення в умовах війни. У ситуації, коли страждання, втрати, страх і безсилля стають частиною щоденного життя, заклики «не здавайся», «думай про хороше», «все буде добре» можуть не підтримувати, а пригнічувати, призвести до ігнорування заходів безпеки.

Наслідки злочинного оптимізму

• Хронічне розчарування — чим більше людина чекає, що ситуація зміниться «сама собою» завдяки вірі, тим болісніше переживає невдачі.
• Знецінення власного досвіду — люди починають думати, що з ними щось не так, якщо їм боляче, страшно чи важко.
• Емоційне виснаження — постійна внутрішня боротьба між тим, що відчувається, і тим, що «треба відчувати», виснажує.
• Втрата здатності діяти — замість змінювати обставини, людина чіпляється за ілюзію — і стоїть на місці, паралізована «надією».

Прояви злочинного оптимізму під час війни:

• «Ми вже майже перемогли» — щодня, місяцями. Така риторика може формувати ілюзію близького кінця війни та знецінювати справжні труднощі людей, які живуть у небезпеці або втратили близьких.
• Накладання заборони на страх, злість чи втому. Людей, які відкрито говорять про своє виснаження чи сумніви, можуть звинувачувати у «зраді», «панікерстві» або «поганому впливі на настрій інших».
• Романтизація страждання. Замість співпереживання — гасла на кшталт «усі втрати не дарма», «наші герої не загинули, а здобули вічність». Це віддаляє від проживання горя й затримує процес зцілення. Зранена душа болить, цей біль треба прожити, а не заглушити.
• Ігнорування складних запитань. У суспільстві може виникати табу на критичні теми: «не час про це», «тепер головне — триматися». Але замовчування складного не вирішує проблем, а лише відсуває їх у підсвідомість.

Шукати безпечне місце, мати запас їжі, води, ліків, пального, готівки — це нормальна практика для свідомої й відповідальної людини. Це не можна засуджувати чи глузувати з тих, хто про це намагається подбати.

Наслідки злочинного оптимізму під час війни:

• Колективне емоційне виснаження. Люди втомлюються від постійної потреби «тримати обличчя», не маючи простору для вразливості, жалоби чи відвертих розмов.
• Психологічна ізоляція. Люди, які відчувають страх, сум, гнів або втрату мотивації, можуть почати ховати свої емоції, щоби «не виділятися» — і залишаються зі своїм болем наодинці.
• Втеча в ілюзії замість дій. Чіпляння за надмірно оптимістичні наративи заважає тверезо оцінювати ситуацію, ухвалювати важкі, але необхідні рішення, бачити складні, але реальні шляхи виходу.
• Колективна травма без проживання. Токсичний оптимізм може призвести до того, що нація не проживе свою травму, не проговорить її, не вшанує її складність — і залишиться з внутрішніми ранами, які будуть боліти ще десятиліттями.

Сьогодні як ніколи важливо підтримувати одне одного не «обов’язковою вірою в краще», а чесністю, емпатією, простором для болю і турботою про емоційне виживання.

Злочинний оптимізм — це не просто «надмірна віра у краще», це тонка форма емоційного тиску, яка ззовні може здаватися підтримкою, але насправді не дозволяє людині жити чесно і вільно. Справжня підтримка — не в тому, щоб змушувати «триматись», а в тому, щоб бути поруч, визнавати біль і шукати разом реальні шляхи до змін.

Читайте також: Чи можливе позитивне мислення під час війни?

Чому токсична позитивність шкодить

Токсична позитивність може мати серйозні психологічні наслідки:

• Сором. Людина починає відчувати, що з нею «щось не так», якщо вона не в змозі бути щасливою. Її емоції видаються недоречними або навіть небажаними.
• Почуття провини. Коли позитивність стає зобов’язанням, навіть у трагічних обставинах, з’являється провина за «неправильні» емоції.
• Заперечення реальності. Замість того щоб чесно дивитися в обличчя труднощам, людина починає ігнорувати власні емоції або знецінює досвід інших.
• Зупинка розвитку. Емоційний біль — не ворог, а джерело зростання. Якщо ми не дозволяємо собі його прожити, ми позбавляємо себе шансу на внутрішнє зцілення й розвиток.

У гірших випадках токсична позитивність може мати риси газлайтингу — психологічного маніпулювання, коли людину змушують сумніватися у власній реальності.

Крім того, варто нагадати про негативні наслідки токсичної позитивності для стосунків і комунікації з іншими людьми:

1. Черствість до чужого болю
Постійне прагнення «бути на позитиві» знижує емпатію. Людина втрачає здатність слухати й співпереживати, стає байдужою до емоційного стану інших, бо не хоче «втягуватися у негатив». Як наслідок — стосунки втрачають глибину й довіру. Це саме про те: “Не поширюй негатив!”

2. Грубе і зверхнє ставлення
Фрази типу «перестань розкисати», «візьми себе в руки», «усі через це проходять» можуть звучати як підтримка, але насправді демонструють зневагу до чужого досвіду. Людина виглядає зверхньою, ніби вважає себе кращою за інших, бо «краще справляється».

3. Уникнення глибоких розмов
Токсично-позитивні люди часто не здатні витримувати емоційне напруження. Вони уникають серйозних розмов, змінюють тему, починають жартувати або викидають банальні «мотиватори», говорять дуже багато, але не відповідають на запитання. Це створює бар’єр для емоційної близькості.

4. Поверхневість і нещирість
Стосунки з такими людьми часто стають формальними й поверхневими. Немає місця справжності, чесності чи емоційній підтримці. Людина за «усмішкою» ховає небажання бачити складне життя — своє й чуже.

5. Втрачена довіра
Людина, яка отримує токсичні фрази у відповідь на свій біль, вчиться: «Тут мене не приймуть, не зрозуміють, краще мовчати». Так у стосунках зникає довіра, і люди віддаляються одне від одного.

6. Псевдопідтримка замість справжньої
Замість запитати «Як ти справляєшся?», така людина скаже: «Усе буде добре!» — і піде далі. Це створює ілюзію допомоги, хоча насправді це форма уникнення відповідальності та справжнього контакту.

7. Комунікаційна некомпетентність
Токсична позитивність часто приховує незрілість у сфері емоційного інтелекту. Людина просто не знає, як бути поруч з чужим болем, як слухати без порад, як приймати складні емоції — і компенсує це нав’язаним оптимізмом.

Читайте також: Токсичність: ознаки та причини

Як розпізнати токсичну позитивність?

У собі:

• ви відкидаєте або приглушуєте власні емоції
• використовуєте штучно позитивні цитати як захист
• боїтеся «завантажувати» когось своїми переживаннями
• змушуєте інших «бути оптимістами».

З боку інших:

• відчуваєте провину за свої емоції
• боїтеся чесно поділитися болем
• отримуєте фрази типу «будь сильним» замість «я поруч»
• починаєте сумніватися у своїй реальності.

Як уникнути токсичної позитивності?

1. Прийміть, що нормально — бути не в порядку
Життя не зобов’язане бути постійно щасливим. Дозвольте собі (та іншим) бути вразливими, переживати втрати, злість, втому.

2. Регулюйте емоції — не приглушуйте їх
Замість того щоб тікати від почуттів, досліджуйте їх. Вони несуть важливу інформацію про ваші потреби і межі.

3. Слухайте — справді слухайте
Коли хтось ділиться з вами болем, не поспішайте «заспокоювати». Краще скажіть: «Це звучить дуже важко. Я з тобою.» Бути позитивним – це вміти чути іншого.

Приклади заміни фраз

Що робити, якщо вам відповідають токсично?

• Назвіть реальність. «Я знаю, що ти хочеш мене підтримати, але мені зараз важливо просто відчути ці емоції.»
• Дайте зворотний зв’язок. Особливо в професійному середовищі, важливо пояснити, як такі фрази можуть шкодити.
• Не ігноруйте складність емоцій. Можна одночасно відчувати страх і надію, злість і вдячність — це не суперечності, а глибина.

Зверніть увагу на соціальні мережі

Після перегляду мотиваційного контенту ви відчуваєте натхнення — чи провину за те, що вам досі погано? Якщо друге — це сигнал, що у вашому інформаційному полі — токсична позитивність.

Читайте також: Соцмережі: темна сторона та ризики

Дозвольте собі почуття

Ваші емоції не тільки реальні — вони корисні. Вони розповідають, що для вас важливо, де ваші межі, і що потребує змін. Не обов’язково негайно діяти. Достатньо — відчути. І дати собі час.

Не існує «поганих» чи «неправильних» почуттів — є лише ті, які ми звикли придушувати або соромитися. Гнів, страх, заздрість, смуток — усі ці емоції виконують важливу функцію: вони сигналізують про наші потреби, межі, біль чи несправедливість. Ігноруючи їх або намагаючись «перемкнутись на позитив», ми втрачаємо контакт із собою. Натомість важливо вчитися розпізнавати, називати і проявляти свої почуття — не шкодячи собі чи іншим, але дозволяючи собі бути живими, справжніми. Це ключ до психологічної зрілості, глибоких стосунків і внутрішнього зцілення.

Токсична позитивність — це не завжди просто брак емпатії чи невміння слухати. Часто за цією усмішкою ховається глибша проблема. Вона може бути ознакою емоційної інфантильності, коли людина ще не навчилася витримувати складні емоції — свої чи чужі. Вона не знає, як реагувати на сльози, біль, страх, і тому автоматично «затикає» це стандартною фразою: «Все буде добре».

У інших випадках — і це ще важливіше — токсичний позитивізм може сигналізувати про травмованість самої людини. Це може бути хтось, хто пережив важкий досвід, вигорів, довго жив у стресі, і тепер просто не має ресурсу на глибоке співпереживання. Для такої людини чужий біль — це тригер, що викликає власний нерозв’язаний біль, з яким вона не може чи не хоче стикатися.

Саме тому важливо пам’ятати: ми не можемо бути підтримкою для інших, якщо самі не маємо внутрішньої опори. Якщо в нас немає простору всередині, ми будемо захищатися — автоматичними фразами, жартами, дистанцією. Це нормально. Але тоді важливо визнати свої межі й чесно сказати: «Я зараз не можу бути підтримкою, бо сам/сама не витягую» — замість створювати ілюзію «позитивної присутності», яка насправді залишає людину сам-на-сам із болем. Будьте чесні.

Тепла підтримка починається не з фраз, а з чесності — і перед собою, і перед іншими.

Токсична позитивність — це не підтримка, а маска, яка заважає нам бути справжніми. Вона породжує сором, викликає провину і ізолює нас у важкі моменти. Замість цього — дозвольмо собі й іншим відчувати все, що приносить життя. Саме через це ми ростемо, зцілюємось і розвиваємо емпатію.

Наступного разу, коли почуєте або скажете «все буде добре», запитайте себе: чи це справжня підтримка — чи спосіб уникнути глибини?

Читайте також: Бути в моменті – це більше, ніж тренд

Додайте нас в Google News

щоб наші матеріали вам частіше рекомендувалися

Найцікавіше за тиждень

Один лист на тиждень. Без спаму.

Нові статті, добірки та корисні матеріали DAY TODAY — в одному короткому листі.

EmailВаш email

Хочу дайджест