Одомашнення котів: нові дослідження змінюють уявлення про походження улюбленців

Два нові дослідження, оприлюднені на платформі bioRxiv у березні 2025 року, ставлять під сумнів давню гіпотезу про раннє приручення котів у регіоні Леванту. Натомість науковці вказують на Північну Африку, зокрема Єгипет або сучасний Туніс, як більш ймовірне місце походження домашніх котів. Їхні висновки ґрунтуються на аналізі ДНК стародавніх зразків і культурному контексті присутності котів у давніх суспільствах. Про це пише видання LiveScience.

Протягом десятиліть домінувала думка, що котів приручили в Леванті — регіоні Східного Середземномор’я, що входить до так званого Родючого півмісяця. Саме там близько 10–12 тисяч років тому з’явилося землеробство, а разом із ним — і проблема гризунів. Коти (предки сучасного Felis catus) з’явилися поруч із людськими поселеннями, приваблені здобиччю, і поступово були прийняті людьми як корисні сусіди. Основним аргументом на користь цієї гіпотези було поховання кота поруч із людиною на Кіпрі, датоване близько 9,500 років тому.

Однак нові генетичні дослідження свідчать, що коти з неолітичної Анатолії та Південно-Східної Європи належали до виду Felis silvestris — європейських диких котів. Вони не були предками сучасних домашніх котів і, ймовірно, використовувалися як джерело м’яса, хутра або у ритуальних практиках.

Генетичний аналіз показав, що сучасні домашні коти найбільше споріднені з африканськими дикими котами з Тунісу (Felis lybica). Це свідчить про те, що процес доместикації, найімовірніше, відбувся в Північній Африці. Одним із основних кандидатів залишається Давній Єгипет — культура, відома своїм особливим ставленням до котів.

У Єгипті коти стали невід’ємною частиною релігії та побуту. Їх пов’язували з богинею Бастет — покровителькою родини, здоров’я та дому. Іконографія Єгипту багата на зображення котів як домашніх улюбленців і сакральних істот. Крім того, масштабне муміфікування котів у храмах Бастет могло свідчити не тільки про культ, а й про існування розвиненого розведення — потенційного механізму приручення.

Поширення котів у Європі

Згідно з новими даними, коти потрапили до Європи з Єгипту двома хвилями: спочатку в епоху пізньої залізної доби, а потім — у період грецького та римського впливу. Докази цього походять з археологічних розкопок у Британії та континентальній Європі. Водночас автори наголошують, що остаточне підтвердження цієї гіпотези можливе лише після аналізу ДНК муміфікованих єгипетських котів, якого досі не було проведено на належному рівні.

Хоча Єгипет залишається найвірогіднішим осередком доместикації котів з огляду на багаті культурні свідчення, саме Західна Північна Африка — наразі найпереконливіший регіон з генетичної точки зору. Очікується, що подальші дослідження древніх ДНК з Єгипту допоможуть уточнити цей важливий етап в історії взаємин людини і кота.

“Брак геномних даних з єгипетських котів — велике питання, на яке ще слід знайти відповідь. Коли ми їх отримаємо, можливо, знову отримаємо генетичну підтримку гіпотези «З Єгипту»,” — зазначає Джонатан Лосос, еволюційний біолог з Вашингтонського університету.

Читайте також: Незвичайна мутація пояснює загадковий колір рудих котів