Маловідомий Тарас Шевченко
До вашої уваги маловідомий Тарас Шевченко… Залежно від епохи образ Тараса Шевченка набував різних рис: це і бунтівник, який не добирав слів щодо монаршої особи, і борець за долю трудового народу, і пророк, рядки з творів якого актуальні й донині.
Але якою б геніальною не була людина, вона має свої чесноти і недоліки, як і кожен з нас: у Тараса Шевченка геніальність органічно поєднувалась з наївністю, а імпульсивність з високими почуттями.
1. Тарас Шевченко народився в родині кріпаків, але ще його дід Іван Андрійович, син козака, пам’ятав про вольницю, бо й сам півпарубком брав участь в Коліївщині. Оповідки діда про гайдамаків, руйнування Січі та славне козацьке минуле глибоко вразили малого Тараса.
Спасибі, дідусю, що ти заховав
«Гайдамаки»
В голові столітній ту славу козачу:
Я її онукам тепер розказав.
2. У Тарасового діда та батька було подвійне прізвище – Шевченко-Грушівський. Варфоломій Шевченко (троюрідний небіж поета) згадував, що у школі Тараса називали Грушевським. Прізвище Шевченко поет отримав по жіночій лінії, коли його прадід Андрій Безрідний, виходець з козацького Низу, одружився в Кирилівці з Єфросинею, донькою місцевого шевця.
3. Григорій Шевченко, батько Тараса, чумакував та возив панську пшеницю до Києва, Одеси тощо. У деякі з цих подорожей він брав із собою свого сина Тараса. Під час однієї з таких поїздок хлопчина відвідав Умань, де, як він знав з розповідей свого діда, гайдамаки вчинили жахливу різанину.
І карали: страшно, страшно
«Гайдамаки»
Умань запалала.
4. Ще зі школи всім відомий “Заповіт” Тараса Шевченка, але його батько теж залишив знаменну останню волю, коли наказав нічого не віддавати Тарасові зі свого господарства:
“… з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо; для його моє наслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе“.
5. За сучасними стандартами Тарас Шевченко вважався б чоловіком невисокого зросту. Згідно “Формулярного списку про службу лінійного Оренбурзького батальйону №1” зріст рядового Шевченка становив 2 аршини і 5 вершків, що приблизно дорівнює 164 см. Але треба взяти до уваги, що середній зріст українців чоловічої статті за останнє століття підвищився на 11 см і зараз дорівнює 178,5 см. Тому, у свій час Шевченко мав зріст, який не дуже відрізнявся від середнього.
6. Тарас віддавав належне своїм колегам з поетичної майстерності – він був у захваті від вірша Якова Щоголіва “У полі”, який був покладений на музику і швидко став популярною піснею.
7. Поет і сам любив співати – він мав дзвінкий голос приємного тембру (тенор або баритон з високими теноровими нотами). В його репертуарі переважно були народні пісні центральної частини України, а під час співу він акомпонував собі на гітарі. Його улюбленими піснями були “Забіліли сніги”, “Ой не шуми, луже! “, “У полі могила з вітром говорила”, “Гей, хто лиха не знає”, “Ой ходив чумак молоденький сім рік по Дону”, “Ой ішов чумак (козак) з Дону”.
8. Хоча Тарас Шевченко ніколи не був вибагливим до свого одягу, інколи він дозволяв собі носити оригінальні речі, які виділяли його серед оточуючих.
Так, ще підлітком він пошив собі шапку-конфедератку – незвичний головний убір для українського села. А на весіллі Пантелеймона Куліша і Олександри Білозерської поет виконував обов’язки боярина у нареченої і дуже запам’ятався гостям своїм червоним вовняним шарфом, враховуючи, що інші учасники весільного балу були одягнені в бальні костюми.
9. Єдиний одяг, що викликав огиду у поета, – це солдатська уніформа. Крім того, що солдатське вбрання пригнічувало його, з ним у Шевченка ще й пов’язана неприємна історія.
Коли в казармі йому принесли пошиті за рахунок держави брюки, мундир та шинель, він запитав в унтер-офіцера, скільки це коштує. Не довго думаючи, останній відповів “сорок рублів”. Шевченко не підозрював нічого лихого і одразу віддав ці гроші, але за наполяганням одного з офіцерів йому їх повернули.
10. У засланні Шевченко брав участь в описовій експедиції на Аральське море (1848-49), як картограф, топограф і гідрограф: робив замальовки та опис узбережжя та островів, проводив заміри глибин, тобто готував матеріали для створення карт-лоцій, які використовувались ще в 60-70 роках 20 ст. На жаль, морські подорожі підірвали здоров’я Шевченка через велику скупченість людей, антисанітарію на шхуні, воду, їжу поганої якості та перманентне перебування в мокрому одязі.
«…послав би вам вид Аральського моря, так таке погане, що крий Боже! … Мені здається, що якби сам Рафаель воскрес отут, то через тиждень умер би з голоду або найнявся б у татарина кози пасти. »
З листа Т. Шевченка до А. Лизогуба. 29 грудня 1849. Оренбург.
11. У великого українця взагалі не складалися стосунки із володіннями Нептуна. Ще в 1842 році під час морської подорожі до Швеції він важко занедужав, але при цьому отримав достатньо поживи для роздумів, щоб оцінити, наскільки хоробрими та сміливими повинні були бути козаки, що плавали на своїх чайках Чорним морем.
Пливуть собі, співаючи,
«Гамалія»
Море вітер чує.
Попереду Гамалія
Байдаком керує.
12. “Почав Кобзарем — закінчив букварем”. Цей вислів про творчість Шевченка належить Пантелеймону Кулішу і приводом для нього став вихід у 1861 році “Букваря Южнорусского” – останньої прижиттєвої книжки Тараса Григоровича. Ця книга була написана українською мовою з використанням російських літер і призначалась для навчання грамоти в недільних школах. Буквар Шевченка був найдешевшим з подібних підручників. При цьому, весь наклад (10 тисяч примірників) оплатив сам Шевченко. Для того, щоб знайти необхідні кошти, він розіграв у лотерею відомий нам з дитинства “канонічний” автопортрет у кожусі і смушевій шапці.
13. Шевченко як художник. Всього до сьогодення дійшли 835 картин та малюнків Тараса Шевченка в оригіналах і частково в гравюрах на металі й дереві. Більшість з них зберігаються в Національному музеї Тараса Шевченка. Крім того, відомо про 278 втрачених або не знайдених робіт. За високохудожні твори в 1860 році Шевченко отримав звання академіка з гравірування.
14. Улюбленим напоєм Шевченка був чай, у який він частенько додавав ром. Історик Микола Костомаров згадував, що за довгими вечірніми розмовами Тарас міг випити з десяток склянок такого коктейлю, але дійсно п’яним він бачив поета лише одного разу.
15. До останніх днів свого життя Шевченка не полишала надія створити сім’ю. Але ідилія вишневого садку коло хати так і залишилась лише мрією, хоча на своєму життєвому шляху він зустрічав багато симпатичних йому жінок.
Читайте нашу статтю: Цікаві факти про Україну
Оксана Коваленко
Сусідка Тараса у Кирилівці та його дитяче кохання. Розлучилися в 1829, коли п’ятнадцятирічного Тараса вивезли у Вільно.
Ми вкупочці колись росли,
Маленькими собі любились.
А матері на нас дивились
Та говорили, що колись
Одружимо їх. Не вгадали.
Ядвіга Гусиковська
Із швачкою польського походження молодий Тарас познайомився у Вільно. Напевно, зерна вільнодумства у Тарасову душу зародила саме ця дівчина. “Я тоді вперше прийшов до думки, чому й нам, нещасним кріпакам, не бути такими ж людьми, як й інші свобідні верстви”, – оповідав він своєму вчителю Сошенкові.
Амалія Колберг
Натурниця, з якою Шевченко познайомився під час навчання в Академії мистецтв.
Варвара Рєпніна
Шевченко товаришував із всією родиною Рєпніних, але найприхильнішою до нього була княжна Варвара, яка в листуванні зізнавалася, що “Шевченко зайняв місце в моєму серці”. Але поет розглядав вбачав у ній більше сестру, ніж кохану дівчину – на цьому вони і порозумілися.
Ваш добрый ангел осенил
«Тризна»
Меня бессмертными крылами
И тихостройными речами
Мечты о рае пробудил.
Закревська Ганна
Поет познайомився вже з заміжньою Ганною на балу і тепло згадував про неї і за кілька років після цієї зустрічі: “Славна молодичка і така приємна, що, здається ж, і забудеш, а побачиш, то знов так тебе й тягне”.
Ніколи
«Г. З.»
Ти не здавалася мені
Такою гарно-молодою
[І] прехорошою такою,
Так, як тепер на чужині,
Та ще й в неволі.
Кошиць Феодосія
Під час відвідин свої малої батьківщини Шевченко зустрічався із донькою священика села Кирилівки і збирався одружитись з нею. Феодосія відповідала йому взаємністю, але батьки дівчини були категорично проти шлюбу, як їм здавалося, з нерівнею – колишнім наймитом. Феодосія так і залишилась самотньою.
Агата Ускова
Платонічне кохання митця під час заслання. Агата була дружиною коменданта Новопетровського укріплення. Під час прогулянок вона була рада мати такого співбесідника, як Шевченко, але він ніколи не зізнавався їй про свої почуття. Після того, як трирічний син Ускових несподівано помер, Шевченко став архітектором пам’ятника на його могилці.
Катерина Піунова
Наступна кохана дівчина не мала таких високих моральних якостей, як Агата Ускова. В Шевченкові вона найбільше любила його зв’язки із творчою інтелігенцією, сподіваючись із його допомогою влаштувати свою кар’єру. У відповідь на прохання стати його дружиною, вона й той же день повернула йому непрочитані книжки. Остаточно стосунки між Шевченком і Піуновою зіпсувалися після її інтриг, коли поет намагався влаштувати свою протеже у Харківський театр. “Дрянь госпожа Пиунова! От ноготка до волоска дрянь!”, – зробив запис у своєму щоденнику Шевченко.
Ликера Полусмак
Покоївка, яка стала нареченою поета. Але найближче оточення поета вважало, що вона йому не пара через її грубу натуру та корисливість, і зробило все можливе, щоб справа не дійшла до весілля. В останні роки свого життя Ликера переїхала до Канева і часто навідувалася на могилу поета.
16. Достеменно невідомо, скільки хлопчиків отримали своє ім’я на честь великого українця, а от топоніми порахувати дещо легше. В Україні існує 25 варіацій назв міст, селищ та сіл, присвячених Шевченкові: Тарасівка, Шевченкове, Тарасівці, Тарасо-Григорівка, Кобзар тощо. В цілому ім’я митця мають 352 населених пункти.
17. Деякі космічні тіла також отримали свою назву на честь поета: в 1975 році один з кратерів на Меркурії став називатися “Шевченко”, а в 1982 році було затверджено назву “Кобзар” (2427 Kobzar) для астероїду, який рухається між орбітами Марса та Юпітера.
18. Пісенна спадщина Шевченка налічує сотні пісень – від романсів до рок-композицій. А під час буремних подій, свідками чи учасниками яких ставали українці, звичні рядки його поезії набувають особливого значення.
Цей автопортрет — сповідь, зафіксована олівцем на папері. На нас дивиться людина, чиє обличчя стало картою десятирічних випробувань.
1857 рік став для Тараса роком великого повернення. Після десяти років заслання він нарешті залишив стіни Новопетровського укріплення.
Це був час «напівсвободи»:
- Подорож з Астрахані до Нижнього Новгорода на пароплаві «Князь Пожарський» стала для нього ковтком свіжого повітря. Він жадібно малював береги річки та читав позацензурну поезію.
- Нижньогородський полон. Через заборону в’їзду до столиць поет змушений був затриматися в Нижньому Новгороді майже на пів року. Саме тут, під наглядом поліції, він переживає неймовірний творчий злет: пише поеми «Неофіти» та триптих «Доля», «Муза», «Слава».
- Попри підірване здоров’я (цингу та старість), Шевченко активно включається у культурне життя, знайомиться з інтелігенцією та зустрічає старого друга — актора Михайла Щепкіна.
Цей автопортрет — це обличчя «воскреслого» пророка, який крізь втому дивлячись у майбутнє, знову бере до рук перо і пензель, щоб заговорити з Україною. Його слова звучать й сьогодні. Україна чує свого пророка.
Фейкові цитати, приписані Тарасу Шевченку
У соцмережах, особливо після початку повномасштабного вторгнення, активно поширювалися цитати начебто Тараса Шевченка. Найогидніше, що ці рядки належать якраз прихильнику руського міра. Ось воно отруйне слово.
«Отак подивишся здаля на москаля»
Автором цієї цитати є Ян Таксюр, а не Тарас Шевченко. У збірках творів Кобзаря цей вірш не зустрічається. До 1995 року він ніде не згадується. Сам автор стверджував, що написав цей вірш з метою висміювання національної ненависті та чванства.
Ян Таксюр — український письменник, поет, сатирик та публіцист, відомий своїми проросійськими поглядами. Таксюр відомий своєю критикою надання автокефалії Православній Церкві України та підтримкою концепції «русского міра». Він працював на проросійських медіа-платформах, таких як телеканал КРТ та YouTube-канал «Перший Козацький». 10 березня 2022 року Служба безпеки України затримала його за звинуваченням у державній зраді. 24 травня 2023 року Шевченківський суд Києва засудив його до 12 років позбавлення волі. Наступного дня, 25 травня, його обміняли та передали рф. 1
«Кацапа звідусіль жени! Хай здохне в ямі при дорозі! Ти подаєш йому води, а він вже сере на порозі!»
Вірш «Кацап» не належить Тарасу Шевченку і, за версією Національного музею Шевченка, є сучасним фольклором або анонімним текстом.
Цитуйте Тараса Шевченка – його слово живе крізь покоління, надихає на боротьбу за правду та свободу. Його слово має силу, що пробуджує свідомість, зміцнює дух і кличе до справедливості та незламності.
Отримуйте сповіщення про нові статті в телеграм-каналі «DAYTODAY». Приєднуйтесь!
Читайте також: Містер Фейнман – видатний фізик та великий жартівник
Найцікавіше за тиждень
Один лист на тиждень. Без спаму.
Нові статті, добірки та корисні матеріали DAY TODAY — в одному короткому листі.
