Вчені стали свідками рідкісного космічного явища — надмасивна чорна діра знищила зорю у момент, коли її галактика зливалася з іншою. Це лише другий задокументований випадок так званого «приливного руйнування зорі» у взаємодіючих галактиках.
Подія отримала назву AT 2022wtn і сталася в галактиці із лаконічною назвою SDSSJ232323.79+104107.7, яка розташована приблизно за 700 мільйонів світлових років від Землі. Ця галактика — менша з двох, що беруть участь у злитті; її супутниця щонайменше вдесятеро більша. Злиття галактик — складний процес, який може тривати сотні мільйонів років і супроводжується значними гравітаційними збуреннями.
Космічний канібалізм
Коли зоря наближається до чорної діри надто близько, вона потрапляє в її гравітаційне поле і зазнає колосальних припливних сил: її розтягує вздовж орбіти та стискає впоперек — процес, що отримав промовисту назву спагеттифікація. Залишки зорі утворюють навколо чорної діри яскравий акреційний диск із плазми, а частина речовини викидається у міжзоряний простір як потужні струмені.
Для AT 2022wtn характерним стало не лише типове світіння в оптичному та рентгенівському діапазонах, а й особливий перебіг події: фаза максимальної яскравості тривала близько 30 днів і супроводжувалася різким падінням температури, а спектр показав чіткі лінії випромінювання гелію і азоту.
«Це — незвична подія. Такої чіткої картини ми ще не бачили», — прокоментувала Франческа Онорарі з Італійського національного інституту астрофізики (INAF), яка очолювала дослідження.
AT 2022wtn було вперше виявлено за допомогою Zwicky Transient Facility (ZTF) — системи спостереження за короткотривалими подіями на нічному небі. Подальші спостереження у діапазонах від радіохвиль до рентгенів підтвердили природу TDE. Вчені оцінили масу чорної діри приблизно у 1 мільйон мас Сонця, а її «жертвою» стала зоря малої маси.
Додаткові аналізи виявили, що подія супроводжувалась коротким, але яскравим радіовипромінюванням та сильними змінами швидкості у випромінюючій речовині. Це свідчить про повне знищення зорі та формування не лише акреційного диску, але й розширеної газової оболонки — «бульбашки» з викинутої речовини.
За матеріалами LiveScience. Результати дослідження опубліковані 23 травня у журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.
