Цікаві факти про віслюків

Віслюк — це помічник і вірний друг людини із прадавніх часів, член родини підвид із роду Кінь (Equus), ряду Конеподібних (Equiformes), якого людство приручило ще близько чотири тисячі років до нашої ери. Його далекий предок — африканський дикий осел (Equus africanus), і з того часу осел став незамінним помічником у господарстві, транспортуванні вантажів і навіть виживанні у найсуворіших куточках планети. Протягом року віслюків вшановують двічі у Всесвітній день віслюка та у Свято віслюка. Пропонуємо цікаві факти про віслюків, щоб цінувати ще більше давнього супутника людства.

Віслюк — це символ вірності, витривалості, доброти й розуму. Це також символ адаптивності й здатності виживати там, де інші тварини не витримують. Ці тварини були поруч із людиною тисячоліттями. Вони переносили вантажі, долали гори, витримували спеку пустель і стали справжніми “копитами допомоги” для мільйонів людей у всьому світі. Осел — перший і незамінний тягловий друг людини. Його часто недооцінюють, порівнюють із конем, вважають впертим — але правда про віслюків набагато цікавіша.

Ця стаття містить вікторину
Хочете перевірити себе ДО перегляду матеріалу?

Так, перейти до вікторини!

Цікаві факти про віслюків

Віслюк (Equus africanus asinus) походить від африканського дикого осла (Equus africanus) і був одомашнений в Африці приблизно 5000–7000 років тому.
Середній віслюк має зріст близько одного метра (точніше — 101,6 см або 40 дюймів у плечах) і важить приблизно 250 кг. Але в ослиному світі існує неабияке розмаїття. Наприклад, сицилійський осел — справжній мініатюрний представник виду — досягає лише 61 см заввишки і важить від 113 до 181 кг. А от американський мамонтовий віслюк, порода Jackstock, — це гігант серед віслюків: 142 см у плечах і аж 544 кг живої ваги! ¹
Американське товариство ослів і мулів (The Donkey Sanctuary та American Donkey and Mule Society) визначає кілька категорій ослів за зростом: ² ❖ Мініатюрний середземноморський: до 91 см
❖ Стандартний: від 91,7 – 121,9 см
❖ Великий стандартний: 122 – 137 см для самиць, і до 142 см — для самців
❖ Мамонтовий: 137 см і понад 142 см — для самців
Щодо забарвлення — осли бувають від сніжно-білих до чорних, хоча найчастіше мають сіруватий окрас з характерними смужками: одна темна тягнеться вздовж хребта, інша перетинає плечі, утворюючи хрест. Їхня грива коротка й стирчить вгору, а хвіст нагадує коров’ячий — з китицею волосся лише на кінчику. Але найбільше впадають в очі вуха: дуже довгі, з темними кінчиками та основою.
Віслюк звісно повільніший за коня, але його витривалість і впевненість на складних стежках — безцінні. Ці тварини можуть нести важкі вантажі крізь гірські перевали та пустелі, де інші давно здалися б. Саме тому в бідних регіонах, де утримання коней надто дороге або клімат занадто суворий, осел — головна тяглова сила і транспортний засіб.
Іржання осла — унікальне серед усієї родини коневих. Як зазначають дослідники Девід Браунінг і Петер Шіфеле, осли «говорять» як на вдиху (це “і”), так і на видиху (це “а”). Звідси і знамените «іа». Кожен осел має свій власний тембр, ритм і послідовність цих звуків. Дехто реве “іа”, а інші — “аі”. Іржання може тривати, доки осел не втомиться дихати. ²
Ослине іржання чути за 60 миль у пустелі
Цей гучний крик не просто для вираження емоцій. Це засіб зв’язку — особливо корисний у великій місцевості з малою видимістю.
Хоча осел не чує так добре, як пес, його слух кращий за людський і навіть кращий за кінський. Великі вуха можуть обертатись незалежно одне від одного й у різні боки — так осел «ловить» звуки і спрямовує їх прямо в мозок. Це дозволяє йому оперативно реагувати на небезпеку.
Зір — основний сенсор віслюка для виявлення небезпеки. Вони можуть бачити предмети двома очима водночас (бінокулярно) або кожним окремо (монокулярно). Найгірше осел бачить прямо перед собою та позаду. Але варто йому нахилити або повернути голову — й ось він уже чітко бачить те, що цікавить.
Віслюк має один із найгостріших нюхів серед тварин. Він відмовляється їсти те, що має незвичний запах — саме тому дати йому ліки в їжу майже нереально. Осел часто обнюхує інших ослів, їхні відходи й нові об’єкти. Самки впізнають своїх новонароджених малюків саме по запаху. Старі пастухи кажуть, що осел може почути запах води за милю!
Цікаво, що слово “burro” — це іспанська назва осла. У південно-західних штатах США цим словом часто називають невеликих ослів, і в цьому регіоні воно стало загальновживаним поряд з англійським “donkey”.
Віслюки можуть схрещуватися з іншими видами, утворюючи гібриди, такі як мул (від віслюка і кобили) та хінні (від жеребця і ослиці).
Коли осел-самець схрещується з кобилою, на світ з’являється мул — ще один витривалий і надійний помічник людини. Мули поєднують у собі найкращі риси батьківських видів: силу коня і витривалість осла.
Існує рідкісна й майже зникла порода — віслюк Пуату. Цей велетень із довгою кошлатою шерстю родом із французького регіону Пуату. Його виводили для схрещування з кобилами з метою отримання сильних мулів. Але з приходом механізації потреба в мулах зникла, і кількість Пуа різко скоротилась. Зараз таких ослів залишилось лише кілька сотень у світі. Їх охороняють, вирощують у спеціальних розплідниках, і зусилля збереження тривають, щоб ця унікальна порода не зникла остаточно.

Не всі осли живуть серед людей. У багатьох регіонах світу є здичавілі осли, які походять від домашніх, але залишених або втікачів. У США, наприклад, популяція здичавілих бурро настільки велика, що, за словами деяких фахівців, вони витісняють з пустельного середовища рідкісних гірських овець, таких як пустельний товсторіг. Ослів звинувачують у надмірному споживанні обмежених водних і рослинних ресурсів. ¹
Та є й інша сторона цієї історії: деякі вчені вказують, що саме бурро та дикі коні риють у посушливих районах невеликі водні ямки. Згодом ці ямки перетворюються на справжні оази, де знаходять порятунок не лише рослини, а й численні тварини.

На тропічних островах, де флора еволюціонувала без великих травоїдних, здичавілі осли можуть становити загрозу для унікальних видів рослин, витоптуючи їх і спричиняючи ерозію ґрунтів. Спроби вилучити ослів з таких екосистем часто спричиняють запеклі суперечки: одні бачать у них загрозу для біорізноманіття, інші — живих істот, яких потрібно захищати.
Коли осел задирає губу й показує зуби — це не сміх. Це флемен-реакція — особлива гримаса, за допомогою якої тварина краще вловлює запах. Він підіймає верхню губу, щоб аромати потрапили до органу Якобсона — спеціального нюхового органу у верхньому піднебінні. Самці особливо часто так «флеменять», щоб визначити, чи самка в охоті, але обидві статі так реагують на нові запахи, особливо сечі чи гною незнайомих ослів. ²

Віслюк може засвоювати до 95% їжі, яку з’їдає. Це дозволяє йому виживати на мінімумі — сухій траві, колючках чи старому сіні. Засвоювати максимум поживних речовин із їжі віслюк може завдяки повільному ферментативному травленню у великому товстому кишечнику. ³
Віслюків не варто залишати під дощем — їхня шерсть не захищає від води. На відміну від багатьох інших тварин, шерсть осла не є водонепроникною. Тож дощ для нього — не просто незручність, а справжній дискомфорт.
Віслюки можуть жити до 50 років і більше.
Це надзвичайна тривалість життя для тварини, яка щодня виконує важку роботу. І ще один доказ їхньої витривалості.
У природі віслюки мають глибокі соціальні зв’язки. Якщо один осел втрачає зір, інший стає його очима — вони рухаються разом і не залишають один одного. Віслюк дуже товариський і має улюблених друзів у стаді. У кожному табуні можна помітити пари ослів, які не розлучаються. Їхні дружби міцні, щирі й дуже довготривалі.
Попри те, що багато хто вважає ослів дурними, це не так. Насправді вони кмітливі, уважні й дуже цікаві до всього нового.

Віслюк не впертий — він просто обережний
Якщо осел зупиняється й не хоче рухатися далі — це не впертість, а обдумана поведінка. Він не буде ризикувати, якщо вважає, що шлях небезпечний.

Віслюк може долати складні ділянки краще за будь-яку іншу тварину.
Його копита і спритність дозволяють безпечно проходити вузькі, круті, нерівні стежки, де інші тварини травмуються.
Віслюк — це начебто маленький кінь, але його будова, мислення й поведінка інші. Вони спілкуються інакше, думають інакше, реагують інакше. Саме тому віслюкам найкраще живеться поруч з іншими віслюками, а не з кіньми.

Читайте також: Цікаві факти про коней

Віслюк — це істота з глибокою душею, розумом і надзвичайною вірністю. Осел — соціальна тварина, яка й у дикій природі живе у згуртованих групах, що забезпечують одне одному захист і спільне виживання. Як тільки осел прив’язується до людини чи іншої тварини, він відчуває глибоке прагнення оберігати того, кого вважає “своїм”. Ця вроджена схильність до дружби робить ослів дуже лояльними. Їм життєво необхідне спілкування: залишившись на самоті, осел може відчувати стрес і навіть депресію. Але якщо в нього є товариш або добрий господар — він стане відданим і ласкавим другом, здатним захистити від небезпеки.
Віслюки часто згадуються в літературі, народних піснях та прислів’ях. У французькій культурі вони символізують як негативні риси (впертість, дурість), так і позитивні (терпіння, покірність).
Історично частини тіла віслюків використовувалися в народній медицині. Наприклад, в 16 столітті спалене і подрібнене копито віслюка вважалося ліками від епілепсії.
Віслюки використовувалися у військових цілях, зокрема для перевезення вантажів, боєприпасів та поранених солдатів під час воєн.
У індуїзмі богиня Калі їздить на віслюку, що символізує смирення.
У християнстві віслюк згадується в історії про вхід Ісуса в Єрусалим.
Багато віслюків мають темну смугу, що проходить уздовж спини і перетинається на плечах, утворюючи хрест. Ця ознака має релігійне значення в деяких культурах.

Легенда про віслюковий хрест

Кажуть, колись біля Єрусалима жив бідний фермер, у якого був маленький віслюк — надто слабкий, щоб працювати. Господар вирішив його вбити, бо не міг дозволити собі годувати “дармоїда”.

Діти благали його не вбивати тварину й запропонували: “Прив’яжи його до дерева біля дороги й напиши, що кожен може забрати осла собі”. Так і зробили. Незабаром підійшли двоє чоловіків і сказали: “Цей віслюк потрібен Ісусу з Назарета.” Фермер здивувався, але віддав.

І саме на цьому віслюку Ісус увійшов до Єрусалима в день, який ми називаємо Вербною неділею. Кажуть, що після розп’яття осел, не в змозі залишити свого Учителя, стояв поруч із хрестом. І тоді тінь хреста лягла йому на спину — хрестоподібна мітка, яку мають усі осли дотепер. ²

Чому варто їздити верхи саме на ослі?

Якщо вам подобається їзда верхи на коні — спробуйте осла і, можливо, ви більше не захочете повертатися до коней. І ось чому:

Віслюк легко навчається. Йому не потрібен професійний тренер — усе можна зробити власноруч. Він розумний, чутливий і хоче догодити.
Неймовірна надійність. Віслюк не ризикує без потреби, не лякається раптово і не втікає. Це ідеальний компаньйон для дітей, людей з інвалідністю чи просто для тих, хто боїться їзди верхи.
Ніжний хід. Багато ослів мають дуже плавну ходу. Дехто йде кроком, дехто ритмічною риссю, але майже всі рухаються м’яко й комфортно. А деякі навіть настільки швидко крокують, що коні ледве встигають за ними!
Унікальність. Красивий, доглянутий осел привертає увагу куди б ви не поїхали. Прагнете уваги?

Віслюки у мистецтві

У 1910 році в Парижі вибухнув скандал у світі мистецтва: віслюк на ім’я Лоло “намалював” абстрактну картину, водячи пензлем, прив’язаним до хвоста. Роботу підписали як Бороналі — вигадане ім’я “італійського художника”, створене на жарт журналістами. Полотно навіть виставили в галереї, і публіка захоплювалася “новим генієм”. Коли правду розкрили, це стало гучною сатирою на мистецький снобізм і довіру до гучних імен.

Але ж гарна картина вийшла!

Історія віслюка тісно переплетена з людською — і ця дружба триває вже понад шість тисяч років. Шануймо віслючків!