Цікаві факти про коней

Коні – надзвичайні створіння, і навіть якщо ви давно знайомі з ними, деякі факти можуть вас вразити! Коні поєднують у собі силу, інтелект та глибокі соціальні зв’язки. Вони завжди дивуватимуть нас своїми унікальними здібностями та вірністю людині! Підготували цікаві факти про коней, щоб більше дізнатися про цих благородних тварин.

Будова тіла та фізіологія коней

У скелеті коня приблизно 205 кісток, але деякі арабські скакуни мають менше ребер і поперекових хребців, ніж інші породи – 17 пар ребер замість 18 і 5 поперекових хребців замість 6.
Коні мають найбільші очі серед усіх наземних ссавців! Також у них є третя повіка, яка захищає око, закриваючись по діагоналі.
Вони можуть спати як стоячи, так і лежачи, але для глибокої фази сну їм потрібно лягати. Завдяки спеціальному “стопорному апарату” в ногах коні можуть фіксувати суглоби, що дозволяє їм спати стоячи, не падаючи.
Дорослий жеребець має 40 зубів, а кобила – 36. При цьому зуби займають більше місця в голові коня, ніж мозок! Мозок коня важить всього 623 г, що вдвічі менше, ніж мозок людини.
У коней немає ключиці – їхні плечі тримаються на м’язах та зв’язках.
Найдовший кінський хвіст у світі належав кобилі JJS Summer Breeze із США. Його довжина – 381 см! ¹
Коні не можуть блювати, тому що їхній стравохід має дуже сильний м’язовий клапан. От пощастило! Це допомагає уникнути удушення їжею, але робить їх вразливими до колік.
Коні виробляють приблизно 10 літрів слини на день.
Найвищим конем в історії був Ширський кінь Самсон – він досягав 2,19 м у висоту! ²
Кобила виношує лоша близько 11 місяців (340 днів). Це дозволяє лошаті народитися добре розвиненим і швидко ставати на ноги. Лошата напрочуд незалежні. Вони можуть стояти, ходити і навіть бігати вже через кілька годин після народження, що допомагає їм рятуватися від хижаків, якщо це необхідно.
Коли лошата народжуються, їхні копита покриті м’якою тканиною (її називають “золотими копитами” або “феїними черевичками”), щоб не пошкодити матку матері.
Коні можуть мати суцільну, плямисту або різноколірну шерсть. Їх порода часто впливає на колір шерсті, а різні позначки (наприклад, білі шкарпетки або плями на морді) можуть зробити кожного коня унікальним.
Білі коні насправді народжуються темного кольору (рудого, чорного або сіро-бурого) і поступово світлішають з віком. Насправді таких коней називають сивими, а не білими.

Коні мають найбільші очі серед усіх наземних ссавців!

Поширення та історія

Загалом на планеті живе приблизно 60 мільйонів коней, найбільші популяції – у США, Китаї та Мексиці.
У світі існує близько 350 порід коней, кожна з яких пристосована до певних умов і завдань.
В Австралії не було коней до 1788 року, коли перші європейські поселенці завезли їх для сільського господарства.
Перший предок коня – Eohippus, який жив 55 мільйонів років тому і був розміром з як велика собака! Коні були одомашнені близько 6 000 років тому.
За викопними рештками встановлено, що коні виникли в Північній Америці, а потім переселилися в Євразію через Берингів міст. Згодом вони вимерли в Америці й були повторно завезені європейцями.
Кінь Пржевальського, який походить з Монголії, є єдиним видом диких коней, що залишився. Усі інші коні або свійські, або здичавілі (нащадки одомашнених).

Цікаві факти про коней

Кінь випиває не менше 20 літрів води на день.
Через особливості травної системи коні повинні пастися більшу частину дня, щоб залишатися здоровими. Регулярний прийом їжі допомагає уникнути проблем із травленням.
Вуха коня можуть рухатися незалежно одне від одного завдяки 10 м’язам (у людей їх лише 3). Слух коня набагато гостріший, ніж у людини.
Серце коня важить 4-4,5 кг і за розміром схоже на баскетбольний м’яч.
Коні не можуть дихати ротом, тільки носом.
Коні можуть запам’ятовувати людей, місця та інших коней на багато років. Їхня здатність запам’ятовувати маршрути допомагала їм виживати в дикій природі.
Середня швидкість галопу коня – 43 км/год, але найшвидший спринтер досягав 88,5 км/год! ¹
На відміну від людей, які спираються на всю стопу, коні опираються лише на один палець (третій), який еволюціонував у копито.
Це може здатися дивним, але коні – природжені плавці! Багато диких коней перепливають річки та озера, щоб дістатися до джерел їжі. Їх потужні ноги та природна плавучість допомагають їм безпечно орієнтуватися у воді.
Страх перед кіньми називається Еквінофобія.
Домашні коні зазвичай живуть від 25 до 30 років, хоча деякі досягають 40-50 років при гарному догляді.
Найменша порода коней – Фалабелла, їхній зріст коливається від 38 до 76 см.
Мул – це нащадок кобили (самки коня) та самця віслюка (осла). Вони успадковують силу від коня та витривалість від віслюка, але, як правило, є стерильними.
Поні – це дорослі коні зростом до 144 см. Вони часто мають більш кремезну статуру та густішу гриву, ніж високі породи коней.
Кінь має кут зору 350°, але у нього є дві сліпі зони – прямо перед носом і позаду. Ось чому вони іноді легко лякаються!
Кінь може завдати потужного удару ногою всього за 0,3 секунди, в той час, як час реакції людини становить близько 1,6 секунди. Це дуже велика швидкість!
Відомий винахідник Джеймс Ватт у 18 столітті порівнював потужність своїх парових двигунів із силою коня, звідси й з’явився термін “кінська сила” (horsepower, HP).
Коні живуть табунами, і хоча б один кінь завжди залишається насторожі, поки інші відпочивають, щоб попередити про небезпеку.
Коні – дуже соціальні тварини і горюють через втрату друзів. Якщо їх утримувати на самоті, вони можуть навіть впадати в депресію. Коні доглядають один одного, граються і навіть кричать, коли їх розлучають з близькими товаришами.
Табуни диких коней зазвичай складаються з 3-20 особин під керівництвом домінантного жеребця. Молодих самців виганяють, коли вони стають дорослими, і вони створюють власні табуни.
Дослідження показують, що коні можуть вивчати символи, розв’язувати проблеми і навіть спілкуватися з людьми. Деякі з них навчилися показувати, чи хочуть вони, щоб ковдра була накрита або знята, торкаючись різних символів!
Коні використовують рухи вух, помахи хвоста та положення тіла для вираження емоцій. Нахилені вперед вуха показують цікавість, тоді як притиснуті назад вуха можуть вказувати на страх або агресію. Спостереження за цими сигналами допомагає людині зрозуміти, як почувається кінь.

Фризький кінь – це одна з найвражаючих та найдавніших порід, що походить із Нідерландів. Фризи відомі здатністю до навчання, орієнтуванням на людину, зручністю в побуті та господарстві. Завдяки своїй чорній, блискучій шерсті, густій гриві й хвосту, вони виглядають справжніми казковими скакунами. Фризи мають елегантну ходу, високу посадку голови та доброзичливий характер, що робить їх популярними у кінному спорті, кіно та серед любителів виїздки. Ця порода славиться своєю силою, витривалістю та граційністю, а їхнє походження сягає ще середньовічних лицарських часів, коли вони були бойовими кіньми європейської знаті.

Цікаві факти про верхову їзду

Верхова їзда – це захоплюючий вид спорту й давнє мистецтво, що поєднує людину та коня. Вона дарує свободу, швидкість і гармонію, а також має глибоку історію та цікаві традиції.

Верхова їзда – один із найдавніших видів спорту. Верхова їзда бере свій початок ще в Стародавній Греції, де вона була частиною Олімпійських ігор. Вже тисячі років тому вершники змагалися у вправності керування кіньми.
Коні – єдині тварини, яких приручили спеціально для їзди. Собак одомашнили для полювання, корів – для молока та м’яса, а ось коні були приручені саме для їзди. Вони стали незамінними помічниками людей у пересуванні, війнах і господарстві.
Верхова їзда корисна для здоров’я. Цей спорт покращує рівновагу, координацію, концентрацію та навіть м’язовий тонус. До того ж спілкування з кіньми має позитивний вплив на психіку та знижує рівень стресу.
Залізний трензель (предмет, який вставляється в рот коня для керування) – це найдавніше кінне спорядження. Його використовували ще в 3500 році до н.е.
В різних країнах існують особливі традиції, пов’язані з верховою їздою. Наприклад, у деяких культурах вершники повинні спішитися при проходженні повз місця поклоніння на знак поваги.

Хто такі поні?

шетландський поні — **Шетландський поні**

Що таке поні й звідки вони взялися? Поні — не дитинча коня, а дорослий кінь невеликого зросту. У кінному спорті поні зазвичай вважають тварину заввишки до 148 см у холці, хоча деякі невисокі породи традиційно називають кіньми. Поні часто мають коротші ноги, міцний тулуб, густу гриву та щільну зимову шерсть.

Поні не виникли як окремий вид і не походять від одного «першого поні». Предки сучасних домашніх коней поширилися з району нижньої Волги й Дону приблизно 4200 років тому, а невеликі місцеві популяції поступово сформувалися в різних частинах Європи та Азії.

Особливо багато поні з’явилося на островах, у горах і на суворих болотистих рівнинах. Там великим коням бракувало корму, а менші й кремезніші тварини легше переживали зими, економніше витрачали енергію та впевненіше рухалися складною місцевістю. Люди закріплювали ці якості, відбираючи витривалих тварин для перевезення вантажів, обробітку землі та роботи в шахтах.

Найвідоміший приклад — шетландський поні: його зріст не перевищує приблизно 107 см, але він надзвичайно сильний для свого розміру. На Шетландських островах ці поні витримували нестачу корму, сильний вітер і суворі зими, іноді навіть поїдаючи водорості на узбережжі.

Поні — не окремий вид і не кінь, який погано виріс. Це домашній кінь того самого виду, але представник генетично низькорослої породи або типу.

Поні народжується маленьким і в дорослому віці залишається невисоким. Зазвичай він має не лише менший зріст, а й характерну будову: коротші ноги, міцний тулуб, товсту шию, густу гриву та шерсть. Такі риси сформувалися природно в суворих умовах і були закріплені селекцією.

Водночас не кожен маленький кінь є поні: наприклад, мініатюрні коні за пропорціями схожі на звичайних коней, тому їх виділяють окремо. Від великого коня може народитися майбутній поні, якщо другим із батьків є поні або в родоводі є низькорослі коні. Від двох звичайних великих коней дуже маленьке лоша теж можливе через рідкісні генетичні особливості, але це не обов’язково буде поні — іноді це порушення росту.

У поні також може народитися лоша, яке виросте вищим за межу поні, особливо після схрещування з великим конем. Від двох чистопородних поні зазвичай народжується поні, хоча окремі тварини можуть трохи перерости стандарт своєї породи.

Читайте також: Цікаві факти про віслюків
Дізнайтесь чому варто їздити верхи саме на ослі?

Чого бояться коні?

Коні – це тварини, які за своєю природою є жертвами (травоїдними), а не хижаками. Тому вони мають добре розвинений інстинкт самозбереження, що робить їх досить полохливими. Вони можуть реагувати на речі, які здаються нам звичайними, але для них виглядають загрозливо.
Найпоширеніші речі, яких бояться коні:
1. Різкі та несподівані звуки (гучні вибухи (грим, феєрверки, постріли, різкий шум машини, тракторів, сирен, шурхіт плащів, пакетів або будь-яких матеріалів, що шарудять)
2. Раптові рухи (раптові помахи руками, неочікуваної появи тварини або людини, птахи, що злітають поряд)
3. Незнайомі або яскраві предмети (парасольки, що відкриваються, велосипеди, мотоцикли, скейти)
4. Нові місця та зміни в навколишньому середовищі (нові маршрути під час прогулянки, незнайомі запахи або звуки)
5. Незвичні поверхні та тіні
– Вода на дорозі (можуть не розуміти її глибину)
– Льодові або слизькі поверхні
– Тіні, особливо якщо вони різко змінюються
6. Коні можуть боятися, якщо їх несподівано торкнутися в області живота, вух або ніг.
7. Деякі коні бояться ветеринарів або ковальських інструментів.
8. Навіть якщо кінь бачив собаку 100 разів, новий гавкітливий собака може викликати страх.

Чому вершники сідають на коня зліва?

Ця традиція походить з військових часів, коли солдати носили мечі на лівому боці. Щоб не зачіпати зброєю коня, вони сідали на нього з лівого боку, і ця традиція збереглася до сьогодні.

У календарі є кілька подій, що вшановують коней протягом року: