«Суспільство з жіночим центром» існувало на території Туреччини 9 000 років тому
Археогенетичні дослідження решток мешканців одного з найдавніших протоміст світу — Чатал-Гьоюка в південно-центральній Туреччині — виявили, що жінки відігравали ключову роль у його соціальній організації. Ці відкриття, оприлюднені 26 червня в журналі Science, підтверджують підозри, що точилися серед науковців десятиліттями: у цьому землеробському суспільстві, яке існувало понад 9 тисяч років тому, домінували жіночі родинні лінії. Про це пише видання LiveScience.
«Чатал-Гьоюк — це найдавніша відома структура соціальної організації в суспільствах, що займалися виробництвом їжі, виведена з генетичних даних», — зазначив співавтор дослідження Мехмет Сомель, еволюційний генетик із Близькосхідного технічного університету.
Що відомо про Чатал-Гьоюк?
Поселення Чатал-Гьоюк виникло близько 7100 року до н.е. і проіснувало майже тисячоліття. Воно охоплювало понад 13 гектарів і вирізнялося своєрідною архітектурою: вхід до будинків здійснювався через дахи, а під підлогами ховали померлих. Місце також відоме своїми настінними розписами, складною символікою та численними жіночими фігурками, зокрема з виразними рисами родючості.
Ще в 1960-х роках археолог Джеймс Меллаарт припустив, що Чатал-Гьоюк був матріархальним суспільством, яке шанувало богиню-матір — можливо, як гарантію врожаю в умовах переходу від мисливства до сільського господарства. Проте згодом, у 1990-х, його наступник Ян Ходдер вважав цю спільноту скоріше егалітарною.
Генетичні докази жіночої спадковості
Щоб отримати більше доказів про соціальну структуру, міжнародна команда дослідників провела ДНК-аналіз 131 особи, похованої у межах житлових споруд Чатал-Гьоюка. З’ясувалося, що близькі родичі першого ступеня (батьки, діти, брати й сестри) були поховані разом у межах одного будинку. Родичі другого й третього ступенів — у сусідніх. Це свідчить про роль ядерних або розширених сімей у структурі поселення.
Однак особливої уваги науковців заслуговує ще один факт: більшість родових ліній, простежених за ДНК, були материнськими. Сомель зауважив, що такого результату вони не очікували — їхній підхід був вільним від попередніх гіпотез.
Ще одним несподіваним відкриттям стала гендерна різниця в поховальних дарах: дівчатка — зокрема немовлята — частіше супроводжувалися обрядовими предметами, ніж хлопчики. Це свідчить про особливий статус жіночої статі ще з раннього дитинства.
Археолог Єнс Нотрофф з Німецького археологічного інституту, який не брав участі в дослідженні, назвав це відкриття «першим систематичним доказом безперервної матрилінійної організації в неолітичній спільноті».
Проте дослідники обережно використовують формулювання «суспільство з жіночим центром», а не «матрилінійне» чи «матріархальне», адже достеменно не відомо, як ці люди самі розуміли свої родові зв’язки.
Інші науковці, як-от Бенджамін Арбакл з Університету Північної Кароліни, звертають увагу на те, що подібні знахідки часто недооцінюються. Якби дані вказували на чоловічу домінанту, висновки про патріархальну владу були б зроблені швидше і впевненіше.
Чатал-Гьоюк контрастує з багатьма неолітичними європейськими спільнотами, де переважали чоловічі родові лінії, і постає питання: коли й чому відбулася така глибока трансформація соціальної структури?
Найцікавіше за тиждень
Один лист на тиждень. Без спаму.
Нові статті, добірки та корисні матеріали DAY TODAY — в одному короткому листі.
