Що вам варто знати перед переглядом «Одіссеї» (без спойлерів)

Цього літа на великі екрани вийшла «Одіссея» Крістофера Нолана — масштабна екранізація гомерівського епосу з Меттом Деймоном у ролі Одіссея та зірковим акторським складом. Фільм обіцяє битви з циклопами, чаклунку, що перетворює людей на свиней, і богів, які втручаються в людські справи. Але за цими фантастичними сюжетами стоїть реальна історична основа — світ пізньої бронзової доби, який Гомер описав через чотири століття після його загибелі. Ось що варто знати про справжню історію, приховану в легенді.

Археологічні сліди гомерівського світу

Наприкінці XIX століття археолог Генріх Шліман, розкопуючи могилу в Пелопоннесі, знайшов золотий кубок на високій ніжці з двома птахами на ручках. Він одразу впізнав у ньому «Несторів кубок» — посудину, описану в «Іліаді»: золоту, на ніжці, з чотирма ручками та двома золотими голубками. Шліман був переконаний, що знайшов реліквію часів Троянської війни. Однак пізніше датування показало: кубок на чотири століття старший за часів, коли мав би жити Нестор. Шліман, відомий своєю надмірною ретельністю в пошуках гомерівських артефактів, помилявся щодо конкретної знахідки, але не помилявся в головному: гомерівські поеми справді містять відлуння історичного минулого.

Мікенська цивілізація

Гомер складав свої поеми в VIII столітті до н. е., коли в Греції вже існувала писемність, але самі події він свідомо відніс приблизно на 400 років раніше. Його аудиторія розуміла це: «Одіссея» та «Іліада» були для них поетичним поглядом на героїчне минуле. І це минуле мало реальний прототип — мікенську цивілізацію, яка досягла розквіту приблизно в 1350–1200 роках до н. е., за кілька поколінь до ймовірної дати Троянської війни.

Мікени, царство Агамемнона в поемах, Гомер називає «багатими на золото» та «добре збудованими». Археологія підтверджує цю характеристику: вапнякові укріплення місцями сягали 10 метрів заввишки, а знамениті Левові ворота мали перемичку вагою 4,5 тонни. У «Одіссеї» Одіссей та його син Телемах відвідують палацові суспільства, що нагадують мікенські. Наприклад, царство феаків описане з золотими стінами, срібними одвірками та вічно плодоносними садами — так Гомер уявляв велич предків.

Особливо детально в поемі зображений Пілос, царство Нестора. Історичний палац у Пілосі, збудований близько 1300 року до н. е., мав площу майже 6000 квадратних метрів, внутрішні двори, величезну колонну залу з центральним вогнищем, водогін і навіть ванну кімнату з теракотовою ванною ромбоподібної форми. В одній лише коморі знайшли майже 3000 чаш. Саме цю ванну, ймовірно, мав на увазі Гомер, коли описував, як дочка Нестора Полікаста купає Телемаха під час його візиту.

Цікаво, що географія Ітаки в поемі не збігається з сучасною Ітакою: Гомер описує її як низьку рівнину поблизу Дуліхіона, Сами та Закінфа. Дослідники припускають, що справжньою Ітакою міг бути півострів Палікі на Кефалонії, який тисячоліття тому міг бути окремим островом.

Герої та їхній побут

Мікенці справді їли багато м’яса — на відміну від греків часів Гомера, які харчувалися переважно овочами, рибою та бобами, а м’ясо споживали лише на релігійних святах. Аналіз кісток із мікенських поховань показує, що ці люди були в середньому на 7,6 см вищими за своїх нащадків. Зброя та обладунки з могил — бронзові списи, мечі та кинджали — точно відповідають описам Гомера, який свідомо «застарів» військове спорядження своїх героїв, адже в його власний час уже панувало залізо. Фрагменти іклів дикого кабана, знайдені в мікенських гробницях, підтверджують історичність описаного в поемі шолома Одіссея, обкладеного рядами «білих іклів яснозубого вепра».

Глиняні таблички з лінійним письмом Б, знайдені в Пілосі (вони добре збереглися, бо обгоріли під час пожежі, як у печі), розкривають посади, що згадуються в «Одіссеї». Слово «ванакс» (вождь) на табличках бронзової доби перейшло в гомерівський епос.

Занепад і пам’ять

До часів Гомера мікенські палаци та міські стіни лежали в руїнах, багато з них були сильно обвуглені. Невдовзі після ймовірної дати падіння Трої (1184/83 рік до н. е.) мікенська цивілізація вступила в період занепаду, що завершився знищенням її центрів. Троянська цитадель зазнала пожежі близько 1180 року до н. е., палац у Пілосі згорів приблизно тоді ж, Мікени спустошили невдовзі потому, а Фіви, Іолк і Тіринф перестали бути населеними. Після цього населення Пелопоннесу скоротилося майже вдвічі, мистецтво писемності було втрачене, якість мистецтва та поховальних речей різко впала.

Гомерівські поеми належать до кінця цього періоду, коли Греція знову багатіла, а писемність — уже алфавітна, запозичена від фінікійців — поверталася. Для людей VIII століття відвідини руїн Мікен чи Пілосу були подібні до того, як ми сьогодні дивилися б на згорілий Гемптон-корт, знаючи лише глинобитні села. Велич споруд здавалася нелюдською — і Гомер пояснював її втручанням богів. Стіни Трої, за його версією, збудував сам Посейдон, а герої підіймали брили, які «двоє людей його часу не змогли б зрушити».

Що побачать глядачі в новій екранізації

Фільм Крістофера Нолана, знятий на камери IMAX, триває майже три години й одразу занурює глядача в останні тижні десятирічної мандрівки Одіссея додому після падіння Трої. Історики загалом погоджуються, що якийсь конфлікт між греками та жителями Анатолії (сучасної Туреччини), де розташовувалася давня Троя, справді мав місце. Поема, ймовірно, поєднує кілька реальних сутичок, набігів і торговельних суперечок у легендарну десятирічну облогу ¹.

Додайте нас в Google News

щоб наші матеріали вам частіше рекомендувалися