15 цікавих фактів, яких ви могли не знати про Вінні-Пуха

Дізнайтеся, чому творець Вінні-Пуха почав відчувати неприязнь до свого героя, і чому Пух потрапляє під цензуру в Китаї. Підготували для вас цікаві факти про Вінні-Пуха.

Зміст

1. А. А. Мілн був солдатом і драматургом до того, як Пух став сенсом його життя.
2. Прототипом Вінні-Пуха став справжній ведмідь.
3. Крістофер Робін надихнув батька на створення найвідоміших історій.
4. Ілюстратор Е. Г. Шепард наполегливо добивався права малювати Пуха.
5. Справжній Крістофер Робін не любив ані батька, ані Пуха.
6. Мілн і Шепард також жалкували про створення Пуха.
7. Латинський переклад Пуха став бестселером у США.
8. Червона футболка Пуха з’явилася завдяки продюсеру.
9. Пух став однією з найприбутковіших франшиз Disney.
10. Пух цікавить не лише дітей, а й науковців.
11. Фільм 2011 року “Вінні-Пух” використав три історії, які раніше не екранізувалися.
12. Ліс заснований на реальному місці
13. Депресія Іа-Іа може бути символічною
14. У Вінні-Пуха є зірка на Алеї слави
15. Вінні-Пух потрапляє під цензуру в Китаї.

День Вінні-Пуха відзначають 18 січня у день народження автора, а День народження Вінні-Пуха святкують 14 жовтня. Саме в цей день у 1926 році вийшла перша книга з про цього ведмедика.

Відзначаючи спадщину англійського письменника А.А. Мілна та його улюбленого ведмедика Вінні-Пуха, пропонуємо вам добірку цікавих фактів, які навіть найвідданіші шанувальники Стоакрового лісу можуть не знати. ¹

1. А. А. Мілн був солдатом і драматургом до того, як Пух став сенсом його життя.

У роки Першої світової війни Мілн служив у Королівському полку, а згодом працював у військовій розвідці як пропагандист. Його досвід надихнув книгу “Мир із честю”, де він засуджував війну. До цього Мілн був асистентом редактора журналу Punch і встиг написати 18 п’єс і три романи — все це до того, як світ побачив перші рядки про Вінні-Пуха.

2. Прототипом Вінні-Пуха став справжній ведмідь.

Під час війни канадський солдат Гаррі Коулборн купив чорного ведмежа в мисливця. Він назвав його Вінніпегом (скорочено — Вінні), і тваринка стала улюбленицею солдатів. Пізніше Вінні оселилася в Лондонському зоопарку, де її обожнювали відвідувачі, особливо маленький Крістофер Робін Мілн, син письменника. Саме він настільки полюбив ведмедика, що назвав на його честь свого плюшевого друга. Перед тим як стати Вінні-Пухом, плюшевого ведмедя Крістофер називав Ведмедем Едвардом.

3. Крістофер Робін надихнув батька на створення найвідоміших історій.

У 1920-х роках Мілн почав писати оповідання та вірші, які увійшли до книг: “Коли ми були зовсім юними” (1924), “Вінні-Пух” (1926), “Тепер нам шість” (1927) та “Будинок на Пуховому узліссі” (1928). У цих історіях дебютували плюшеві друзі Крістофера Робіна: Пух, Тигрик, П’ятачок, Віслюк Іа, Кенга та Ру. Більшість оригінальних іграшок можна побачити в Нью-Йоркській публічній бібліотеці (хоча Ру загубився у 1930-х роках). А Сова та Кролик стали додатковими персонажами, щоб відобразити лісових тварин поблизу дому сім’ї Мілнів.

4. Ілюстратор Е. Г. Шепард наполегливо добивався права малювати Пуха.

Мілн неохоче погодився, щоб його казковий світ ілюстрував політичний карикатурист. Шепард вирішив переконати письменника діями: він вирушив до лісу Ешдаун, який надихнув Мілна, і створив серію ескізів. Потім він прийшов до будинку Мілна без попередження та продемонстрував малюнки, що врешті здобуло його схвалення.

5. Справжній Крістофер Робін не любив ані батька, ані Пуха.

Крістоферу Робіну Мілну було важко бути вічно маленьким хлопчиком із казок. Він став письменником і написав мемуари, зокрема “Зачаровані місця” (1974). У книзі він згадував: “Іноді здавалося, що батько побудував свою кар’єру на моїх дитячих плечах, залишивши мені лише порожню славу бути його сином.”

6. Мілн і Шепард також жалкували про створення Пуха.

Після виходу чотирьох дитячих книг про Пуха Мілн прагнув працювати над іншими проєктами, але його творчість залишалася в тіні ведмедя. “Я написав 70 тисяч слів про дітей і тепер прагну втекти від цього, та марно”, — зізнавався він. Шепард у старості також критикував свого персонажа, називаючи його “дурним старим ведмедем”.

7. Латинський переклад Пуха став бестселером у США.

Книга Winnie Ille Pu, перекладена доктором Александром Ленардом у 1960 році, протрималася в списку The New York Times 20 тижнів і була продана тиражем 125 тисяч копій. Це єдиний латинський текст, що досяг такого успіху, підтверджуючи популярність Пуха, якого переклали понад 50 мовами, включно з есперанто та ідиш.

8. Червона футболка Пуха з’явилася завдяки продюсеру.

Протягом майже 30 років до того, як Дісней почав знімати мультфільми про Пуха, американський продюсер Стівен Слезінгер володів правами на мерчандайзинг персонажа у США та Канаді. У 1932 році для рекламного запису та настільної гри Пух отримав свою знамениту червону футболку. До 1940-х років плюшеві ведмедики в червоних футболках вже вироблялися масово. Коли вдова Слезінгера, Ширлі Слезінгер Лассвелл, у 1961 році передала права на Пуха компанії Disney, вони вирішили зберегти цей образ.

9. Пух став однією з найприбутковіших франшиз Disney.

У 1961 році компанія Walt Disney викупила права на екранізацію в Pooh Property Trust, і з того часу бренд процвітає. Наприкінці 1960-х років були випущені короткометражки про Пуха, які в 1977 році об’єднали у фільм “Багато пригод Вінні-Пуха”. У 1980-х з’явилися два телевізійні шоу: “Ласкаво просимо до кутка Пуха” та “Нові пригоди Вінні-Пуха”. У 2000-х світ побачив такі фільми, як “Фільм про Тигрика”, “Великий фільм про П’ятачка” та “Вінні та Слонопотам”. Дісней остаточно викупив усі права на Пуха у 2001 році за 350 мільйонів доларів. За оцінками, щорічний прибуток від персонажа для компанії складає від 3 до 6 мільярдів доларів.

10. Пух цікавить не лише дітей, а й науковців.

Літературознавці, філософи та навіть психологи використовують історії про Пуха у своїх дослідженнях. Американський автор Бенджамін Гофф написав книги “Дао Вінні-Пуха” (1982) та “Де П’ятачок” (1992), які пояснюють принципи даосизму. Інший автор, Джон Тайерман Вільямс, випустив серію робіт, що включають “Пух і філософи (1996) та “Пух і психологи” (2001). Професор літератури Фредерік Крюс у своїх сатирах “Пух і критики” (1963) та “Постмодерністський Пух” (2001) висміював академічні тенденції літературного аналізу.

11. Фільм 2011 року “Вінні-Пух” використав три історії, які раніше не екранізувалися.

Цей фільм був створений у стилі “Багато пригод Вінні-Пуха” та поєднував традиційну мальовану анімацію із дизайном книжкових сторінок. Він містив сім оригінальних пісень, написаних Робертом Лопесом та Крістен Андерсон-Лопес, які згодом здобули “Оскар” за пісню “Let It Go” із мультфільму “Крижане серце”. У фільмі також звучала класична пісня “Winnie the Pooh” у виконанні Зої Дешанель.

12. Ліс заснований на реальному місці

Стоакровий ліс, де живуть Пух і його друзі, був натхненний лісом Ешдаун у Східному Сассексі, Англія, поблизу дому родини Мілна. Ліс можна відвідати й сьогодні, а багато місць із казок, таких як Міст для гри у Пухові палички, мають реальні прототипи.

13. Депресія Іа-Іа може бути символічною

Похмурий характер Іа-Іа викликав дискусії про те, чи він символізує глибшу метафору депресії або хронічного суму. Його персонаж підкреслює важливість підтримки друзів незалежно від їхнього настрою. Можливо саме цей персонаж віддзеркалює непрості почуття автора, які були розкриті у фільмі 2017 року “Прощавай, Крістофер Робін”.

14. У Вінні-Пуха є зірка на Алеї слави

У 2006 році Вінні-Пух отримав власну зірку на Голлівудській Алеї слави, що закріпило його статус як ікони поп-культури.

15. Вінні-Пух потрапляє під цензуру в Китаї.

Усе почалося з жарту: фото Барака Обами та голови КНР Сі Цзіньпіна порівняли із зображенням Пуха та Тигрика. Наступного року Сі знову висміяли за схожість із Пухом, коли він потискав руку японському прем’єр-міністру Сіндзо Абе. Мемів ставало дедалі більше, і до 2015 року Пуха почали активно цензурувати, адже його зображення почали асоціюватися із критикою влади. Фільми за участю цього персонажа також заборонили. Як пояснив професор міжнародних відносин Ронгбін Хань у 2023 році, “Вінні-Пух став символом дисидентів у Китаї. Тепер цей персонаж асоціюється із Сі Цзіньпіном, і президенту це не подобається.”

Ось так історія чарівного ведмедика розкриває не лише світлий дитячий світ, а й складні питання творчості, культури та навіть політики.

Читайте також: 10 цікавих фактів про Барбі