14 маловідомих фактів про фільм «Спілка мертвих поетів»

«Спілка мертвих поетів» (Dead Poets Society, 1989) — культовий фільм режисера Пітера Віра, що розповідає про елітну підготовчу школу 1950-х років, де з’являється нестандартний викладач англійської мови Джон Кітінг (у виконанні Робіна Вільямса). Він кидає виклик академічній системі, надихає учнів мислити самостійно й відкривати для себе силу поезії. Його підхід назавжди змінює життя підлітків, яких він навчає.

Зміст

1. Фільм «Спілка мертвих поетів» частково заснований на особистому досвіді автора сценарію
2. Образ Джона Кітінга об’єднав риси двох учителів
3. Студія розглядала ідею зробити з фільму мюзикл
4. Спочатку режисером мав бути автор «Помсти ботанам»
5. Дастін Гоффман теж був залучений — як актор і режисер
6. У першій версії сценарію Джон Кітінг був смертельно хворим
7. Зйомки перенесли з Джорджії до Делаверу через… сніг
8. У стрічці чимало літературних відсилань — від відомих до майже забутих
9. Спочатку Робін Вільямс грав скуто — поки не почав імпровізувати
10. Приблизно 15% реплік Вільямса були імпровізацією
11. Режисер змусив юних акторів жити разом
12. Печера спілки — це бутафорія
13. Фільм отримав неоднозначну реакцію критиків — Еберт поставив лише 2 зірки
14. Гоук вважав, що Вільямс його не любить

Спілка мертвих поетів. Уривок

⚠️ Увага! Далі в матеріалі є сюжетні спойлери. Якщо ви ще не бачили фільм, радимо спочатку переглянути його — він того вартий.

Якщо ви обираєте фільм на вечір, завітайте на спеціальну сторінку, де ми щодня публікуємо Фільм дня з наших добірок фільмів 📽️.

2 червня 1989 року стрічка вийшла в прокат і з того часу стала культурним феноменом. Ось 14 цікавих фактів про її створення, які допоможуть побачити знайому історію під новим кутом. ¹

1. Фільм «Спілка мертвих поетів» частково заснований на особистому досвіді автора сценарію

Сценарист Том Шульман навчався у приватній школі Montgomery Bell Academy у Нешвіллі, штат Теннессі, і саме її атмосфера надихнула його на створення історії. Хоча це був перший проданий ним сценарій у Голлівуді, Шульман до того написав ще чотири. Більшість персонажів мали прототипів серед його знайомих і викладачів.

2. Образ Джона Кітінга об’єднав риси двох учителів

Кітінг був змальований одразу з двох наставників Шульмана: театрального педагога Гарольда Клурмана та викладача англійської Самуеля Пікерінга. Харизматичні й філософські виступи Кітінга — це відлуння Клурмана, тоді як його незвичний стиль викладання — натхненний Пікерінгом. Той, наприклад, міг встати на парту або навіть у сміттєвий бак під час уроку. Один із його учнів згадував, як Пікерінг змушував його махати руками, коли клас говорив «nevermore» під час читання вірша Едгара Аллана По «Ворон».

«Я робив це не стільки для того, щоб розбудити учнів, скільки щоб розважити себе», — згадував Пікерінг. — «Якщо мені весело, думав я, то й хлопцям буде весело, а, може, вони ще й читати та писати полюблять».

3. Студія розглядала ідею зробити з фільму мюзикл

У Disney серйозно обмірковували мюзикл під назвою The Sultans of Strut — щось у дусі Fame. Ідею згодом відкинули, але факт залишається: «Спілка мертвих поетів» мало шанс стати музичним фільмом.

4. Спочатку режисером мав бути автор «Помсти ботанам»

До Пітера Віра проєкт очолював Джефф Канью (Revenge of the Nerds). Він хотів бачити в ролі Кітінга Ліама Нісона, але студія наполягала на Робіні Вільямсі. Проте Вільямс не давав чіткої згоди працювати з Канью, і коли настав перший день зйомок, він просто не з’явився. Продюсери вже побудували декорації поблизу Атланти, але після відсутності Вільямса у перший день, проєкт скасували, а збудовані декорації… спалили. Том Шульман розповідав, що навіть збереглися відзняті кадри, як горять декорації.

5. Дастін Гоффман теж був залучений — як актор і режисер

Після Канью в режисерське крісло мав сісти Дастін Гоффман — і навіть зіграти головну роль. Але виникли конфлікти щодо графіку зйомок, і зрештою проєкт передали Пітеру Віру — шестиразовому номінанту на «Оскар», який пізніше зніме «Шоу Трумена».

6. У першій версії сценарію Джон Кітінг був смертельно хворим

У ранньому варіанті сценарію хлопці дізнаються, що Кітінг має хворобу Годжкіна. Це мало пояснити його філософію «Carpe diem» — «лови мить». Але режисер Вір вирішив, що фільм буде сильнішим без цього пояснення. «Тобі не треба це пояснювати», — сказав він Шульману.

7. Зйомки перенесли з Джорджії до Делаверу через… сніг

Фільм планували знімати в місті Рим, штат Джорджія. Але режисер прагнув автентичної атмосфери Нової Англії, включно зі снігом. А штучний сніг дорогий, тому зйомки перенесли в Делавер — там сніг «безкоштовний».

8. У стрічці чимало літературних відсилань — від відомих до майже забутих

Кітінг цитує Вітмена, Торо, Шекспіра, Теннісона, Байрона, Фроста. Є й менш очевидні автори — наприклад, Вачел Ліндсей з його ритмічним віршем The Congo. Та найвідоміша цитата — з вірша Вітмена «О капітане, мій капітане», яку хлопці виголошують у фіналі, стоячи на партах на знак поваги до звільненого Кітінга.

9. Спочатку Робін Вільямс грав скуто — поки не почав імпровізувати

Перші дні на майданчику були важкими: гра Вільямса здавалася неприродною. Тоді Вір запропонував імпровізацію. Він запитав Вільямса, що б той хотів «викладати». Той відповів: Шекспіра — і розіграв сцену, де Джон Вейн і Марлон Брандо читають Шекспіра. Саме ця сцена залишилася у фільмі — і з неї Вільямс «увійшов» у роль.

10. Приблизно 15% реплік Вільямса були імпровізацією

Імпровізація не обмежилася однією сценою. За словами продюсерів, близько 15% діалогів Кітінга народилися в моменті — прямо на знімальному майданчику.

11. Режисер змусив юних акторів жити разом

Щоб створити автентичну хімію між учнями, Пітер Вір поселив молодих акторів разом — як у справжньому пансіоні. Вони також мали дивитися фільми, слухати радіопередачі та музику 1950-х, щоб краще відчути епоху.

12. Печера спілки — це бутафорія

Та сама «печера», де збирається «Спілка мертвих поетів», була не справжньою, а зроблена з латексу. Але надихнули її справжні печери в Делавері, зокрема Wolf Cave.

13. Фільм отримав неоднозначну реакцію критиків — Еберт поставив лише 2 зірки

Попри успіх серед глядачів, деякі критики назвали фільм надмірно сентиментальним. Роджер Еберт (відомий американський кінокритик і сценарист) поставив дві зірки з чотирьох і прокоментував: «Звісно, що геніального вчителя звільнять. І коли його учні стали на парти на знак протесту — я був так розчулений, що мене ледь не знудило».

14. Гоук вважав, що Вільямс його не любить

Попри майбутнє захоплення Вільямсом, під час зйомок юний Ітан Гоук, що зіграв Тода Ендерсона, був серйозним і намагався не сміятися — він читав літературу про акторську гру, намагався тримати «стан персонажа». Це розпалювало Вільямса, який починав його дражнити. «Цей не хоче сміятися!» — жартував він. Гоук тоді думав, що Вільямс його просто терпіти не може.

Фільм залишив глибокий слід у культурі, освіті й навіть у людських біографіях. Якщо ви його ще не бачили, ми вам щиро радимо.

Читайте також: Добірка фільмів про письменників