20 цікавих фактів про танго

Танго – парний соціальний танець вільної композиції, що виконується під характерну музику. Виник на Південно-Американському континенті в 1880-і роки в Ла-Плата, на кордоні Уругваю та Аргентини, в бідних портових міських районах з переважно змішаним емігрантським населенням як результат сплаву культур вихідців з Європи, Африки та споконвічного населення Південної Америки. До Міжнародного дня танго пропонуємо цікаві факти про танго, дізнайтеся більше про цей танець.

Добірка музики для танго – увімкніть, поки читаєте. 😊 💃🕺

Цікаві факти про танго

Танго виникло серед робітничих класів Буенос-Айреса та Монтевідео. Його ранні форми виконувалися у вуличних кафе та борделях, і довгий час його вважали “непристойним”. Лише у 1910-х роках танго завоювало популярність у Європі, особливо в Парижі, після чого повернулося до Аргентини з новим статусом “високого мистецтва”. ¹
Танго – це унікальний синтез музичних стилів. Воно увібрало елементи африканської ритміки, італійських мелодій, іспанської гітари та німецького інструменту бандонеона, який став центральним для його звучання.
Спочатку танго часто називали «танцем смерті». У перші десятиліття від винайдення його танцювали лише чоловіки, відображаючи сцену дуелі між суперниками, які виборюють серце дами. У пориві пристрасті наприкінці танцю один із партнерів міг витягнути ніж та вбити суперника.
На початку XX століття Папа Пій Десятий заборонив не тільки танцювати, але й навіть дивитися на цей танець справжнім католикам. Але майстри аргентинського танго приїхали у Ватикан та продемонстрували своє мистецтво. Вражений їх майстерністю, священник погодився зняти заборону. У першу половину XX століття танго також не дозволяли танцювати та слухати у СРСР та Германії.
В Аргентині чоловік запрошує даму на танець мовчки, тільки за допомогою жесту. Намір, висловлений вголос, вважається образою. Під час танцю не можна посміхатися й виражати емоції мімікою. Все це потрібно робити за допомогою пластики та рухів тіла. При цьому жінка завжди остається відомою, незалежно від її положення до глядачів. Танцюристи використовують “абразо” (обійми) та невидимі сигнали, щоб виразити емоції і створити гармонійний рух.
Багато хто знає, що танго включено до європейської програми зі спортивних бальних танців. У ньому існують певні стандарти, яких танцюристи повинні дотримуватись на паркеті. Однак у справжньому аргентинському танго правил немає. На батьківщині танцю вважають, що найважливішим є відчування партнерів один одним та повна імпровізація.
У 1950-х роках танго отримало заборону у себе на батьківщині в Аргентині. Це було пов’язано з військовим переворотом у країні, коли були знищені майже усі архіви музичних записів. Поступово це привело до втрати інтересу до танцю та порушенню наступності поколінь. Відродження танго відбулося лише через 30 років, після повалення хунти.
У той час, коли в Аргентині танго був танцем людей, які не належали до вищого світу, у Парижі його танцювали у модних та престижних салонах представники знаті. Поступово танго-вечірки поширилися на всю Європу. Почали відкриватися тематичні заклади, з’явилися сигарети, напої, взуття та одяг у стилі танго.
Уругвай та Аргентина досі сперечаються за право носити назву батьківщини танго. Але переважна більшість дослідників вважає, що столицею цього легендарного танцю слід вважати місто Буенос-Айрес. Регіон Ла-Плата, більша частина якого знаходиться в Аргентині, включає невеличку область сучасного Уругваю. Це й стало основною причиною суперечок.
Буенос-Айрес – столиця танго. Буенос-Айрес є місцем проведення щорічного Всесвітнього чемпіонату з танго. Тут також можна відвідати “мілонги” – спеціальні заходи для танцюристів танго, які часто проходять просто неба.
Суперечки також викликає початкова ідея танго. За однією з версій, танець зародився у борделях, куди стікалися емігранти, пастухи та моряки. На доказ свого припущення спеціалісти приводять той факт, що жінка постійно відвертає голову та часто кладе руку на стегно чоловіка, де зазвичай лежить гаманець.
Спочатку усі тексти танго складалися на лунфардо, яка являла собою суміш французьких, італійських та іспанських сленгів. Але ця мова була заборонена в Аргентині після 1943 року. Автори текстів швидко пристосувалися та почали складати пісні на кастильському прислів’ї. Співучість мови внесла у танго більше ліричності.
Меланхолійні тексти танго зазвичай розповідають про кохання, втрати та ностальгію. Вони нерідко написані на “лунфардо” – специфічному сленгу Буенос-Айреса. Наприклад, слово “malevo” (хуліган) стало символом класичного персонажа танго.
У 2009 році танго було визнано нематеріальною культурною спадщиною ЮНЕСКО. Це підтверджує його значення не лише для Аргентини, але й для світової культури. ²
У 1933 році в Аргентині був знятий перший звуковий фільм “Танго!” (¡Tango!), який мав величезний успіх. Цей фільм став одним із перших, хто популяризував танго через кінематограф. ³
Найдовше танго у світі тривало майже дві доби – майже 38 годин 30 хвилин безперервного аргентинського танго. Саме стільки танцювали викладачі з Гаваїв Бретт і Дженніфер Ґрісволд у 2014 році. Їхня витривалість вражає — але ще більше дивує те, що це був… другий старт того ж дня. Першу спробу зірвала технічна помилка з камерою, і вони просто почали все спочатку. З нуля. ⁴
Світовий рекорд з танго-обертів: 37 за хвилину. Американський підприємець і мотиваційний автор Тім Ферріс у 2006 році разом із партнеркою Алісією Монті виконав 37 обертів за 60 секунд — наживо, у прямому ефірі. Тобто один повний віртуозний spin кожні 1,6 секунди. Більшість людей за цей час лише встають зі стільця, а вони — творили танцювальну історію. ⁴
Для танго не буває занадто пізно
Найстаріший професійний бальник у світі Фредерік Салтер — довів це особистим прикладом. Він склав іспит IDTA Gold Bar Level 3 з латини та бальних танців із відзнакою, коли йому було майже 101 рік. Він почав займатися танцями у свої 90+ і не зупинився навіть після інсульту. Помер у 2016 році у віці 105 років, залишаючись активним майже до останніх тижнів. Тож якщо ви думаєте, що запізно починати — Фредерік би не погодився.Для танго не буває занадто пізно. ⁴
Танго використовують як метод терапії для зняття стресу, лікування депресії та навіть реабілітації після фізичних травм. Воно сприяє кращій координації, підвищує самоповагу та розвиває здатність до невербального спілкування.
Зараз обов’язковим атрибутом танго є бандонеон (нижче на відео). Цей музичний інструмент спочатку був сконструйований Генріхом Бандом для виконання церковної музики у храмах Німеччини. Але після визнання непридатною для цієї мети модифікацію акордеону оцінили аргентинські мілонгеро. Саме бандонеон надає музиці танго пронизливо-щемливого звучання.