Цікаві факти про Аргентину

До Дня незалежности Аргентини ми підготували добірку цікавих фактів про цю дивовижну країну.

Аргентина займає восьму позицію серед найбільших країн світу, площа її території складає 2766 890 квадратних кілометрів.

Свою незалежність від Іспанії Аргентина проголосила в 1816 році. Після цієї події в Аргентину почали з’їжджатися мігранти з різних країн: Франції, Великобританії, Італії, Німеччини та Іспанії.

Сьогодні більша частина всього населення має європейське походження. Аргентина вважається країною іммігрантів. В кінці XIX – початку XX століття сюди прибуло понад 6,6 млн європейців. Більшу частину з них складали іспанці й італійці, але було також багато колишніх громадян Франції, Німеччини та Великобританії. Сьогодні населення Аргентини близько 40 млн чоловік. Близько 40% з них італійського походження, а у більшої частини решти – німецьке коріння.

Аргентина нікого не депортує, навіть тих, хто порушує візовий режим і перебуває в країні нелегально. Закону про депортацію тут просто немає.

Отримуйте сповіщення про нові статті в телеграм-каналі «DAYTODAY». Приєднуйтесь!

Буенос-Айрес посідає друге місце за кількістю єврейського населення серед міст світу (більш ніж 300,000), перше місце займає Нью-Йорк.

Дослідники з Європи вперше ступили на землі Аргентини в 1516 році.

Шістдесят відсотків аргентинців є власниками будинків і часто добудовують додаткові кімнати, замість того, щоб переїхати в будівлю більших розмірів.

Американські ссавці з сімейства верблюжих – лами здатні підійматися в гори на велику висоту. Люди в Андах використовують їх, щоб перевозити речі, з вовни лам роблять теплі ковдри і пончо. М’ясо лам також поширене в багатьох стравах в областях, які відносяться до Анд.

Коли аргентинські діти «втрачають» молочний зуб, вони обов’язково кладуть його під подушку. Вночі приходить мишеня на ім’я Перес, яке заберає його і залишає трохи монет. Ця традиція, яка прийшла з Іспанії стала головною сюжетною лінією мультфільму «Пригоди мишеняти Переса», який був випущений в 2006 році.

Коли дівчинці виповнюється 15 років, батьки влаштовують велику вечірку, на якій дівчинка часто танцює вальс зі своїм батьком, а потім і з іншими хлопчиками.

Опівночі на 1 січня, аргентинці збираються на вулиці, щоб відсвяткувати Новий рік з сусідами. Влаштовують феєрверки і підривають хлопавки.

Аргентинці щорічно 20 липня святкують День Дружби або День Друга. Вони збираються разом з друзями, роблять один одному подарунки і відсилають вітальні листівки, що дуже незвично в Аргентині. Вони обов’язково дзвонять, або відсилають СМС старим друзям. Це зазвичай призводить до тимчасових проблем із мобільним зв’язком. Цей день не відзначається як державне свято. Однак люди заздалегідь бронюють місця в ресторанах, барах і пабах для того, щоб зібратися разом з друзями.

Ернесто Гевара, аргентинський лікар, а також латиноамериканський революціонер, команданте Кубинської революції 1959 року і кубинський державний діяч отримав своє прізвисько – Че, щоб підкреслити Аргентинське походження. Вигук «che» є поширеним зверненням в Аргентині.

Аргентинська валюта змінювалася двічі з 1985. У 1985 песо замінив аустраль, а потім в 1992 році уряд знову повернув песо.

Туристам потрібно не забувати вітатися і прощатися з аргентинцями, якщо вони не хочуть здатися грубими.

Найширший проспект у світі – це центральна дорога шириною в 110 метрів і розділена на 16 смуг руху, яка розташована в самому центрі міста Буенос-Айрес.

Ігуасу – один з найбільших водоспадів у всьому світі, діаметр його становить 2700 метрів, а висота – 80 метрів. У 2011 році водоспад Ігуасу був обраний в якості одного з 7 нових чудес світу.

Аргентинозавр є одним з найбільших динозаврів у світі. Це, безсумнівно, одна з найбільших тварин, що ступали на Землю. Його викопні останки були знайдені в містечку Плаза Уінкуль, в провінції Неукен.

Діючий закон в країні наказує людям, які хочуть зайняти пости президента або віце-президента, в обов’язковому порядку бути католиками.

Аргентина багата музеями, тільки в Буенос-Айресі їх налічується близько 120.

Найдовша вулиця у всьому світі розташована в столиці Аргентини і носить назву «Проспект 9 липня».

Yerba Mate – напій нації

Мате в Аргентині – це не просто напій, а цілий культурний ритуал. Цей трав’яний чай, виготовлений з листя рослини мате, п’ють через металеву соломинку з видовбаного гарбуза. Його п’ють у колі друзів та сім’ї, він відомий своїми стимулюючими властивостями завдяки вмісту кофеїну.

«Мате» – це безалкогольний національний напій, що пʼють з калабаса (висушений спеціальний гарбузик) через соломинку (бомбілью) на кінці якої прикріплено ситечко. Напій тонізує не менше ніж кава і дуже популярний в країні.

Читайте також: 10 цікавих фактів про чай

Освіта в Аргентині

Навчання на бакалавраті в державних університетах безкоштовне – це один з найважливіших цікавих фактів про освіту в Аргентині.

Аргентина відома тим, що має одну з найпрестижніших систем освіти в Південній Америці, яка приваблює студентів з усього регіону. За даними ООН, у 2017 році Аргентина прийняла 88 873 іноземних студентів, порівняно з 25 125 у Мексиці та 20 671 у Бразилії[1]. Шість аргентинських університетів входять до списку 50 найкращих у Латинській Америці за рейтингом QS, а Університет Буенос-Айреса посідає 8 місце[2].

Вартість

Бакалаврські програми в державних університетах Аргентини є безкоштовними, що робить їх популярними серед іноземних студентів. Однак магістерські та докторські програми є платними, хоча загалом вони невисокі, часто близько 200 доларів США на рік. Навпаки, навчання в приватних університетах коштує набагато дорожче, в середньому близько 3 000 доларів США на рік.

Мова навчання

Більшість занять в аргентинських університетах проводяться іспанською мовою, лише деякі окремі курси доступні англійською. Повні програми, що викладаються англійською мовою, рідко зустрічаються як на бакалаврському, так і на магістерському рівнях. Для підтвердження знання іспанської мови в Латинській Америці приймаються такі сертифікати, як SIELE або CELU.

Процес вступу

Щоб вступити до державного університету, абітурієнтам не потрібно складати вступні іспити. Замість цього вони повинні пройти однорічну підготовчу програму. Вступ відбувається на основі випускного іспиту та співбесіди. До приватних університетів студенти можуть вступати одразу після закінчення школи, але повинні скласти вступні іспити.

Українська діаспора

Українська діаспора в Аргентині є однією з найбільших українських громад за межами Європи, коріння якої сягає кінця 19-го та початку 20-го століть.
В Аргентині проживає сьома за чисельністю українська діаспора у світі, чисельність якої складає близько 250–300 тисяч осіб.

Перша хвиля українських іммігрантів прибула до Аргентини наприкінці 1890-х років через економічні труднощі та політичні заворушення в Австро-Угорській імперії, де на той час проживало багато українців. Ці перші поселенці шукали можливості для роботи в сільському господарстві та оселялися в сільській місцевості Аргентини, зокрема в провінціях Місьйонес, Чако та Буенос-Айрес.
Перша велика хвиля української імміграції до Аргентини відбулася між 1897 і 1914 роками і складалася переважно з селян із західних регіонів України, таких як Галичина і Буковина. Багато хто приїхав як частина ширшої східноєвропейської імміграції до Аргентини, де уряд заохочував поселення з метою розвитку сільськогосподарського сектору країни.
Друга хвиля пішла після Першої світової війни та російської революції, коли політичні та соціальні потрясіння призвели до переміщення багатьох українців.
Третя велика хвиля припала на період після Другої світової війни, коли переміщені особи, серед яких було чимало тих, хто рятувався від радянської влади, шукали притулку в Аргентині. Ця хвиля включала професіоналів, інтелектуалів та політичних активістів, які зробили значний внесок у культурне та політичне життя української діаспори.
Після розпаду СРСР розпочалася четверта хвиля еміграції з України, зумовлена переважно економічними причинами — люди шукали роботу та кращі умови життя. Аргентинський уряд почав розглядати країни Східної Європи як джерело недорогої, але кваліфікованої робочої сили. Відмінною особливістю цієї хвилі еміграції була висока освіченість нових прибулих, серед яких більшість складала інтелігенція, люди з вищою освітою та знанням іноземних мов.

Традиційна їжа Аргентини

Аргентинська кухня – це чудовий сплав місцевих смаків та впливів італійських та іспанських іммігрантів. Відома своєю високоякісною яловичиною та багатими кулінарними традиціями, аргентинська кухня виходить за рамки культових стейків і пропонує широкий вибір ароматних страв. Давайте розглянемо деякі з найвідоміших і традиційних аргентинських страв.

Асадо – аргентинська традиція барбекю
Одним із наріжних каменів аргентинської кухні є асадо – спосіб смаження м’яса на відкритому вогні. Спілкування навколо асадо настільки ж важливе, як і сама їжа, що робить це не лише кулінарним, а й соціальним досвідом. М’ясо включає різні нарізки яловичини, свинини, реберця, ковбаси і навіть солодкі хлібці. У Патагонії цілих ягнят або свиней повільно смажать на вогні. Процес смаження може тривати кілька годин, що створює чудову можливість для соціальної взаємодії.
Чимічуррі: Фірмова приправа
Жоден аргентинський гриль не буде повним без чимічуррі – яскравої зеленої сальси з дрібно нарізаної петрушки, орегано, часнику, пластівців чилі та оливкової олії. Ця трав’яна приправа ідеально поєднується з м’ясом, приготованим на барбекю, додаючи йому свіжого, пікантного смаку. Її часто використовують як маринад і соус до м’яса, що робить її основним продуктом в аргентинських сім’ях.
Емпанадас
Емпанадас – це кишеньки з тіста, наповнені різноманітними інгредієнтами. Гострі версії можуть містити пряний яловичий фарш, курку або сир, тоді як солодкі версії наповнюють айвовою пастою, дульсе де лече або солодкою картоплею. Залежно від регіону, їх можна запікати або смажити. Особливо відомі емпанади по-тукуманськи, приправлені цибулею та круто звареними яйцями, які часто посипають цукром для солодкого контрасту.
Проволета
Проволета – це аргентинська версія сиру проволоне на грилі. Цей напівтвердий сир приправляють орегано та пластівцями чилі, смажать на грилі, поки він не розплавиться, і подають гарячим з хрустким хлібом. Це поширена закуска в асадо і зазвичай супроводжується чимічуррі.
Чоріпан
Чоріпан – це популярна вулична їжа, що складається з смаженої на грилі ковбаси чорізо, яку подають у хрусткій булочці. Часто з соусом чимічуррі або карамелізованою цибулею, ця страва – швидкий, ароматний перекус, яким можна насолоджуватися на ходу. Її обов’язково повинен спробувати кожен, хто відвідує Аргентину.
Хуміта – кукурудза в її найсмачнішій формі
Хуміта ен чала – це традиційна страва зі свіжої кукурудзи, яку пасерують з цибулею, спеціями та козячим сиром, потім загортають у кукурудзяне лушпиння і готують на пару або варять. Ця страва популярна в північних регіонах Аргентини і може подаватися як закуска або основна страва.
Карбонада – ситне рагу
Карбонада – це наваристе та ситне рагу з яловичини, картоплі, солодкої картоплі та кукурудзи, часто з додаванням сухофруктів, таких як персики та родзинки. Унікальність цієї страви полягає в тому, що іноді її подають у видовбаному печеному гарбузі, що додає рагу легкої солодкості.
Піца та файна – італійське коріння з аргентинським колоритом
Аргентинці обожнюють свою піцу, яка зазвичай відрізняється товстим коржем, легким соусом і великою кількістю сиру. Місцевою особливістю є поєднання піци з файна, хрустким коржиком з нутового борошна, який кладуть на шматок піци для додання текстури.
Фактура – випічка на сніданок
Аргентинці часто починають свій день з фактур – різноманітної солодкої випічки, яку зазвичай їдять з кавою або мате. Найпопулярніші з них – medialunas (круасани) та cañoncitos, маленькі тістечка з начинкою з молочного крему.