Цікаві факти про фламінго

Q: Чи може фламінго плавати?

Так, фламінго вміє плавати. У них є перетинчасті лапи, які допомагають їм не лише ходити по мілководдю та розмішувати дно в пошуках їжі, а й утримуватись на воді під час плавання. Щоправда, фламінго частіше стоять або ходять у воді, ніж плавають.

Фламінго — витончені гіганти на рожевих ніжках, це магія кольору та грації, це естетика в русі. Високі, стрункі, з товстими вигнутими вниз дзьобами, довгими ногами, граційною шиєю, широкими крилами — вони ніби створені для того, щоб зачаровувати погляди. Птахи, ніби з казки. Вони водночас викликають захоплення й усмішку. Але що ми справді знаємо про фламінго? Пропонуємо для вас цікаві факти про фламінго.

Наукова назва цього птаха — Phoenicopterus roseus. Він належить до групи птахів, є всеїдним і живе колоніями. Розміри вражають: висота — від 91 до 127 см, розмах крил — близько півтора метра, вага — майже 4 кг.

Ця стаття містить вікторину
Хочете перевірити себе ДО перегляду матеріалу?

Так, перейти до вікторини!

Цікаві факти про фламінго

Фламінго — надзвичайно товариські створіння. Їх можна побачити у великих зграях уздовж берегів, де вони снують мілководдям, зануривши дзьоби у воду. У польоті вони виглядають як рожеві хрести з чорними «крилами» — витягнувши шию й ноги, птахи утворюють довгі граційні формації. У Східній Африці на деяких озерах в сезон розмноження збирається понад мільйон малих фламінго (Phoeniconaias minor)! А коли зграя відпочиває, їхні довгі шиї згинаються й закручуються у найнеймовірніших положеннях. Вони також часто стоять на одній нозі — можливо, щоб зберігати тепло, економити енергію або просто підсушити лапу.
Фламінго живуть великими зграями, іноді — у тисячі особин. Інколи колонія фламінго може бути до 1000 000 особин. Таке згуртування дає переваги: легше знайти їжу, легше захиститися від хижаків і — головне — можна знайти пару.
Фламінго зазвичай мешкають у мілких солоних або солонуватих водоймах. Але деякі види здатні розмножуватись і вирощувати потомство в надзвичайно солоних та лужних (содових) озерах. Такі водойми настільки їдкі, що можуть обпекти шкіру — й більшість істот у них просто не виживають. І саме це дає фламінго перевагу — менше конкурентів за улюблену їжу: ракоподібних. Вчені досі досліджують, як організм фламінго витримує настільки жорстке середовище. Проте навіть для них такі умови не завжди безпечні — в особливо солоних озерах у пташенят можуть утворюватися соляні кільця на ногах, які заважають рухатись.
Життя у фламінго починається з бруду — буквально. Гнізда фламінго — це невеликі усічені конуси з глинистого мулу, які споруджуються в мілких лагунах. Гнізда фламінго виглядають як мініатюрні грязьові вулкани, збудовані вздовж водойм. На вершині кожного такого «вулканчика» є заглиблення, куди самка відкладає одне-єдине яйце (рідко двох). І тато, і мама по черзі висиджують його, тримаючи в теплі. Приблизно через місяць з яйця з’являється малюк.
Молоді фламінго народжуються білими або темно-сірими та пухнастими. Їхній знаменитий колір з’являється лише згодом, після кількох фаз линяння — коли старе пір’я змінюється на нове. Уже через 2–3 дні вони залишають гніздо, а дорослі вигодовують їх напівперетравленою їжею, яку відригують.
І тут починається справжня турбота: обидва батьки годують пташеня спеціальною рідиною, яку виробляє їхня травна система («зобне молоко»).
Вона поживна та важлива для росту. Саме завдяки голосу батьки впізнають своє пташеня серед десятків. Через три тижні дорослі переводять молодь у великі дитячі гурти. Там молоді фламінго вже починають вчитись самостійно шукати їжу. ¹
Харчуються фламінго, ходячи мілководдям із зануреними у воду головами. Вони збурюють дно своїми перетинчастими лапами й таким чином підіймають органічні частинки, діатомові водорості, синьо-зелені водорості, дрібних молюсків і ракоподібних. Коли птах розмахує головою з боку в бік, їжа фільтрується завдяки гребінчастим структурам усередині дзьоба. Саме з цієї їжі фламінго отримують каротиноїди — пігменти, що надають їхньому пір’ю неповторного кольору. Це можуть бути водорості або дрібні рачки, як-от артемія. Пігмент з їжі засвоюється організмом птаха і відкладається в пір’ї, надаючи йому характерного рожевого відтінку. До речі, колір має ще й важливе соціальне значення: яскраве забарвлення сигналізує про хороший доступ до їжі та здоров’я — важливий аргумент у виборі партнера. У зоопарках, до речі, їм іноді додають у корм барвники, аби зберегти насиченість рожевого кольору. ² Тож у їхньому випадку вислів «ти — це те, що ти їси» спрацьовує на всі сто!
А цей факт вражає навіть досвідчених зоологів. І самці, і самки фламінго виробляють спеціальну рідину для своїх пташенят — так зване «зобне молоко». І хоча до звичайного молока воно не має жодного стосунку, його функція така ж — вигодовування. Ця червона речовина виробляється в зобі (частині горла, що входить до травної системи) й багата на білки й жири. Птахи відригують її, щоб нагодувати малят — і саме завдяки цій рідині ті швидко ростуть і міцніють. ³
Фламінго — вправні мисливці, хоча й харчуються не м’ясом, а улюбленими креветками, равликами та водоростями. Побачивши їжу, птах занурює голову у воду, перевертає її догори дриґом і, немов лопатою, загрібає здобич верхньою частиною дзьоба. Унікальний метод, який працює безвідмовно!
Маленькі фламінго народжуються з ще прямим дзьобом — він починає вигинатися вниз лише з віком.

У фламінго неймовірно цікава будова дзьоба. Величезний дзьоб працює як природний фільтр. Коли птах занурює його догори дриґом у воду, він набирає й воду, і корм. Їхній язик працює як трубочка, а вздовж країв дзьоба розміщені щетиноподібні пластинки, які утворюють фільтр. Далі язик виштовхує зайву воду й бруд — і в дзьобі залишаються лише водорості та дрібні безхребетні. Справжній вбудований фільтр у стилі high-tech!
Складається враження, що коліна фламінго згинаються назад — але це не зовсім так. Насправді коліна розташовані високо, під пір’ям, біля тулуба. А те, що ми бачимо — це їхні щиколотки, тобто аналог людської гомілкостопи. Тож наступного разу, коли ви побачите, як фламінго згинає ногу, знайте: це не коліно, а «поворот» щиколотки.
Стояти на одній нозі для фламінго — справжній біологічний механізм. Таке положення допомагає їм зменшити втрату тепла: підтягуючи ногу до тулуба, птах зберігає тепло в умовах прохолодної води. Але це ще не все. Дослідження показали, що стояння на одній нозі також зменшує м’язову втому — це менш енергозатратно, ніж стояти на обох. Дивно, але фламінго настільки комфортно в такій позиції, що вони навіть сплять, балансуючи на одній нозі! ³
Перетинчасті лапи фламінго — допомагають ходити, плавати, перемішувати їжу у воді та навіть розганятися, щоб здійнятися в повітря.
Фламінго літають активно, роблячи часті змахи крилами — ширяти (планерувати) в повітрі вони не вміють.
Щоб піднятись у небо, їм необхідно розігнатися, «бігаючи» по воді. Під час повного післяшлюбного линяння фламінго одночасно втрачають усі першорядні махові пера, через що впродовж 2–3 тижнів залишаються нездатними до польоту — подібно до гусеподібних птахів.
Під час міграції фламінго долають великі відстані, до речі, вони зазвичай подорожують уночі. А ще — під час міграцій вони летять у V-подібному строю, що допомагає їм зберігати енергію на довгі відстані.
До речі, шлюбні танці фламінго — справжнє шоу. Вони збираються у великі групи й виконують синхронні рухи з романтичними назвами «вітання крилами» та «махання головою»: витягують шиї, розправляють крила, крутять головами в такт — і все це просто у воді. У пташиному світі зазвичай самець влаштовує яскраве шоу, щоб вразити самку. Але не у фламінго! У цих птахів танці — це спільна справа. Самці й самки разом беруть участь у справжньому шлюбному «флешмобі». Проте романтика триває лише один сезон — і вже наступного року шоу починається знову. ⁴
Британські орнітологи з Університету Ексетера провели дослідження, яке підтверджує, що фламінго з яскравішим рожевим оперенням демонструють вищий рівень агресії під час боротьби за їжу. Це пов’язано з тим, що яскраве забарвлення свідчить про добрий стан здоров’я та ефективне харчування птахів, що дозволяє їм домінувати над іншими під час годування. Дослідження також показало, що фламінго стають менш агресивними, коли їжа доступна на великій площі, наприклад, у відкритому басейні, порівняно з обмеженими просторами, такими як годівниці. Яскравість забарвлення фламінго є індикатором їхнього соціального статусу та здоров’я. ⁵

Читайте також: Цікаві факти про кажанів

Види фламінго

У природі існує шість видів цих рожевих красенів, і всі вони належать до родини Фламінгові (Phoenicopteridae) — єдиної родини в ряді фламінгоподібні (Phoenicopteriformes).

Види фламінго:

Фламінго рожевий (Phoenicopterus roseus) — найбільший та найпоширеніший вид, відомий також як великий фламінго.
Фламінго червоний (Phoenicopterus ruber) — іноді називається американським фламінго, мешкає в Карибському регіоні.
Фламінго чилійський (Phoenicopterus chilensis) — поширений в Південній Америці, зокрема в Чилі.
Фламінго малий (Phoeniconaias minor) — найменший за розміром, але найчисленніший вид, переважно мешкає в Африці та Індії.
Фламінго андійський (Phoenicoparrus andinus) — мешкає високо в Андах, має рожеве оперення та жовті ноги з рожевими смугами.
Фламінго жовтодзьобий (Phoenicoparrus jamesi) — також відомий як фламінго Джеймса, мешкає в Андах, був вважався вимерлим до 1956 року.

Хоча більшість з них не належать до категорії зникаючих, андійський фламінго визнаний вразливим видом, а чилійський, малий та фламінго Джеймса — такими, що перебувають під загрозою. Основні небезпеки для них — це втрата природного середовища та посухи, що стають дедалі суворішими через зміну клімату.

Фламінго червоний — найвищий і найбільший з усіх. Три види — чилійський, андійський і фламінго Джеймса — зустрічаються лише в Південній Америці. Найрідкісніший серед них — андійський фламінго, їх залишилося менш як сорок тисяч. А от малий фламінго — найменший за розмірами, зате найчисленніший: сотні тисяч птахів прикрашають рожевими хмарами узбережжя Африки та Південної Азії. ⁶

Найбільш розповсюдженим і дрібним видом є малий фламінго, що мешкає у Східній Африці, Південній Африці, на Мадагаскарі та в Індії. Водночас найрідкіснішим є андійський фламінго — його можна впізнати за рожевими смужками на жовтих ногах. А Фламінго жовтодзьобий або фламінго Джеймса довгий час вважався зниклим, доки в 1956 році не була знайдена віддалена популяція в Андах.
Фламінго червоний або Карибський фламінго мешкає на узбережжях Атлантики та в Мексиці, а його «близнюк» — старосвітський фламінго — живе в Африці, Південній Європі та Азії. Чилійський фламінго надає перевагу внутрішнім водоймам Південної Америки. Усі ці види — частина великої й кольорової родини фламінго.

Фламінго — відіграють важливу екологічну роль. Вони очищують воду, контролюють кількість водоростей та безхребетних. Їхня здатність пристосовуватись до високосолоних та лужних водойм досі вражає вчених.

Міжнародний день фламінго відзначають щороку 26 квітня.

Читайте також: Цікаві факти про папуг

Якого кольору молоко фламінго?

Фламінго вигодовують своїх пташенят спеціальною речовиною, яку називають зобним молоком. Воно, зазвичай, яскравого рожевого або червоного кольору і дуже поживне — багате на білки та жири. Цю рідину виробляють обидва батьки в зобі (частині горла) і відригують, щоб нагодувати малюків. Це «молоко» виглядає досить незвично, але життєво необхідне для росту пташенят.

Чи рожеві яйця у фламінго?

Ні, попри рожеве оперення, фламінго не відкладають рожеві яйця. Їхні яйця білого кольору і зазвичай відкладаються по одному, рідше — два, в спеціально збудоване гніздо з грязі.

Чи може фламінго плавати?

Так, фламінго вміє плавати. У них є перетинчасті лапи, які допомагають їм не лише ходити по мілководдю та розмішувати дно в пошуках їжі, а й утримуватись на воді під час плавання. Щоправда, фламінго частіше стоять або ходять у воді, ніж плавають.

Фламінго — це справжнє диво природи. Їхня зовнішність, звички, соціальне життя й біологічні секрети змушують захоплюватися знову і знову. І хоч вони здаються казковими істотами, ці птахи цілком реальні — і справді дивовижні. Тепер ви знаєте про них трохи більше.

Читайте також: Цікаві факти про птахів