Сигнал зі Всесвіту виявився радіоімпульсом із «зомбі-супутника»
Швидкі радіоспалахи (Fast Radio Bursts, FRBs) продовжують залишатися загадкою для астрономів з моменту відкриття першого з них у 2007 році (відомий як спалах Лорімера). Ці надзвичайно короткі радіоімпульси тривають від наносекунд до кількох секунд і, як вважається, походять від екстремальних астрофізичних об’єктів — зокрема нейтронних зірок. Проте нещодавнє відкриття поставило під сумнів це припущення.
13 червня 2024 року австралійський радіотелескоп Australian Square Kilometer Array Pathfinder (ASKAP) зафіксував надзвичайно короткий радіоімпульс тривалістю лише 30 наносекунд у діапазоні частот 695,5–1031,5 МГц. Сигнал був настільки потужним, що тимчасово затьмарив усі інші джерела радіохвиль на небі — типова поведінка космічного FRB. Але подальший аналіз засвідчив несподіване джерело: американський супутник Relay 2, який припинив роботу ще у 1967 році. 1
Дослідженням 2 займалась міжнародна команда під керівництвом професора Кленсі Джеймса з Міжнародного центру радіоастрономічних досліджень (ICRAR). До роботи долучилися також фахівці з Університету Свінберна, Единбурзької королівської обсерваторії, Університету Кейптауна, CSIRO та інших наукових установ.
Щоб визначити джерело сигналу, дослідники скористалися Skyfield — астрономічною програмою на Python, яка дозволяє точно розраховувати положення супутників. Виявилося, що в момент виявлення спалаху супутник Relay 2 перебував на відстані близько 4322 км від ASKAP, тобто майже точно у місці, звідки зафіксували сигнал.
“Ми дійшли висновку, що цей імпульс походив саме від Relay 2”, — йдеться у дослідженні.
Relay 2 — другий з ранніх американських супутників зв’язку, запущений у 1964 році. Його місія тривала лише кілька років, а остання передача — пряма трансляція відкриття виставки текстильного обладнання у 1965 році. Супутник остаточно замовк у 1967 році, коли вийшли з ладу обидва передавачі.
Оскільки супутник вже не функціонує, команда виключила версію тимчасового «повернення до життя». Найімовірніше, сигнал виник унаслідок електростатичного розряду — явища, при якому заряд накопичується на поверхні супутника, а потім раптово вивільняється. Інша можлива причина — зіткнення з мікрометеоритом, яке могло спричинити короткочасну плазмову хмару та радіоімпульс.
Нове дослідження вказує, що локальні джерела завад, як-от «мертві» супутники, можуть імітувати сигнали з далеких куточків Всесвіту.
“Такі вибухові радіоімпульси — через електростатичні розряди або мікрометеорити — можуть бути хибними сигналами для експериментів з космічними променями. Водночас ці експерименти можуть виявитися дуже корисними для реєстрації таких космічних подій”, — підсумовують автори дослідження.
Джерело: Universe Today
Найцікавіше за тиждень
Один лист на тиждень. Без спаму.
Нові статті, добірки та корисні матеріали DAY TODAY — в одному короткому листі.
