Стресуєте? Ваше тіло думає, що ви щодня б’єтеся з левами
Зростання випадків хронічного стресу може бути наслідком фундаментальної невідповідності між сучасним способом життя та нашою біологією. Простіше кажучи, люди еволюціонували для життя у природному середовищі, а не в забудованих мегаполісах. Такого висновку дійшли еволюційні антропологи Колін Шоу з Цюрихського університету (Швейцарія) та Деніел Лонгман з Університету Лафборо (Велика Британія).
Зміст
Дослідники проаналізували масив доказів, який свідчить про те, що наша біологічна еволюція не встигає за стрімкими технологічними та екологічними трансформаціями.
Дослідження, звісно, стосується мирного часу і не враховує стрес від війни.
Механізм «Бийся або тікай»: старі налаштування в нових умовах
Щоденне життя, сповнене подразників — від переповнених поштових скриньок і дедлайнів на роботі до шуму будівництва — змушує наш організм перебувати в стані підвищеної готовності цілодобово. Це стан, який був нехарактерним для більшої частини історії людства.
Колін Шоу пояснює це через призму життя наших предків:
«У нашому прадавньому стані ми були добре пристосовані до гострого стресу, щоб уникати хижаків або протистояти їм. Реакція “бийся або тікай”. Лев з’являвся час від часу, і ви повинні були бути готові захищатися або тікати».
Ключовим моментом тут є циклічність. Лев зникав. Така максимальна мобілізація ресурсів організму гарантувала виживання, але вона була дуже енерговитратною і вимагала тривалого відновлення.
Ефект «нескінченного лева»
Проблема сучасності полягає в тому, що система реагування на стрес не змінилася, а тригери змінилися докорінно.
«Чи то важка розмова з партнером або начальником, чи то дорожній шум — ваша система реагування на стрес працює майже так само, якби ви стикалися з левом за левом, знову і знову» — зазначає Шоу.
У результаті ми отримуємо потужну реакцію нервової системи, але без фази «заспокоєння» або відновлення. Цей дисбаланс завдає шкоди здоров’ю. Дослідники стверджують, що когнітивний спад, зростання аутоімунних захворювань та падіння рівня народжуваності можуть бути безпосередньо пов’язані зі стресом життя в урбанізованому середовищі.
Сукупний вплив факторів
У своїй роботі вчені посилаються на численні дослідження, що охоплюють широкий спектр проблем: від погіршення фізичної форми у міських жителів до зв’язку між забрудненням повітря та пошкодженням мозку, а також асоціацій між слабшим імунітетом та індустріалізованим середовищем.
Усі ці стресори діють комплексно:
- Штучне освітлення.
- Вплив мікропластику.
- Сидячий спосіб життя.
- Соціальна напруга.
Огляд, опублікований у журналі Biological Reviews 1, є всебічним підсумком того, що відомо науці про потенційні недоліки нашого життя у XXI столітті. Ми досягли трансформаційних успіхів у медицині та технологіях, проте як вид ми почуваємося більш тривожними та депресивними, ніж наші предки.
Шлях до відновлення
Еволюційний підхід дає підказки щодо вирішення цих проблем. Численні дослідження довели, що перебування на природі — або навіть перегляд фотографій чи відео природи — покращує фізичне та психічне здоров’я. З еволюційного погляду, відкритий простір і природа залишаються тим середовищем, де людина почувається “вдома”.
Шоу та Лонгман наголошують на необхідності конкретних дій з боку планувальників міст та урядовців:
- Збереження зелених зон. Захист існуючих природних ландшафтів у містах.
- Створення зон розвантаження. Забезпечення просторів, де люди можуть справді «вимкнутися» від міського шуму та ритму.
- Науковий підхід до урбаністики. Використання даних про те, які стимули найбільше впливають на артеріальний тиск і серцевий ритм, для прийняття рішень.
«Нам потрібно зробити наші міста правильними — і водночас відновлювати, цінувати та проводити більше часу в природних просторах», — підсумовує Шоу.
Читайте також: Ми всі тепер живемо у селі
Найцікавіше за тиждень
Один лист на тиждень. Без спаму.
Нові статті, добірки та корисні матеріали DAY TODAY — в одному короткому листі.
