Стрес руйнує ваше здоров'я: чи наука зможе допомогти?

Стрес — невидимий, але потужний чинник, який впливає на майже всі аспекти нашого здоров’я. Хоча короткочасне напруження може бути навіть корисним, хронічний стрес підточує тіло й психіку, сприяє розвитку серцево-судинних хвороб, раку, інсультів, респіраторних порушень і навіть самогубств. У сучасному світі, де стрес лише зростає, наука намагається не тільки глибше зрозуміти його природу, а й запропонувати ефективні способи втручання.

В матеріалі журнала Nature Джордж Славіч, клінічний психолог, пригадує, як після раптової смерті батька усвідомлював — його горе може мати глибокі фізіологічні наслідки. Але лікар не оцінив рівень його стресу. «Якщо стрес не оцінюється, він не лікується», — каже Славіч.

Хоча десятки років досліджень демонструють зв’язок стресу з основними причинами смерті, у клінічній практиці ця інформація використовується обмежено. Стрес не завжди проявляється однозначно, а його наслідки — багатогранні.

Добрий стрес проти поганого стресу

З біологічної точки зору стрес — це природна реакція на загрозу: викид кортизолу, пришвидшення серцебиття, мобілізація енергії. Такий «режим тривоги» був необхідний нашим предкам, щоб вижити (та й нам знадобляється регулярно). Проте організм не створений для того, щоб функціонувати у постійному стресі через фінансові проблеми, інформаційне перевантаження чи міжособистісні конфлікти.

Небезпека виникає тоді, коли тіло не здатне вимкнути цю реакцію або активує її надто рано. Постійно високий рівень кортизолу руйнує організм зсередини.

Але як дізнатися, коли корисний стрес перетворюється на шкідливий?

Сьогодні більшість методів оцінки стресу базується на суб’єктивних відчуттях — тривожності, безсонні — або ж на фізіологічних показниках, таких як тиск, пульс чи рівень кортизолу. Проте ці маркери не завжди точні. Наприклад, підвищений кортизол може бути спричинений не стресом, а чашкою кави.

Одним з найбільш інформативних методів є аналіз ритму серця (серцевої варіабельності) або динаміка кортизолу після пробудження.

Пандемія COVID-19 пришвидшила розвиток домашніх тестів, які дозволяють збирати біоматеріали — кров, слину, кал — без відвідування лабораторії. Одночасно зростає кількість носимих пристроїв, що відстежують фізичну активність, сон, пульс, температуру тіла та шкірну провідність.

Розробляються навіть сенсори, які зможуть вимірювати рівень кортизолу в поті в реальному часі. Хоча нинішні пристрої мають обмеження, вони вже змінюють підхід до моніторингу стресу, відкриваючи нові можливості як для пацієнтів, так і для дослідників.

Дослідження показують, що когнітивно-поведінкова терапія, дихальні практики, соціальна підтримка, фізична активність і перебування на природі можуть значно знизити рівень шкідливого стресу.

Окрім психологічних втручань, застосовуються також фармакологічні: бета-блокатори, протизапальні препарати, омега-3 жирні кислоти. Головне завдання — підібрати терапію, яка відповідає конкретному типу стресової реакції у конкретної людини.

У дослідженні понад 400 учасників було розподілено за індивідуальними профілями стресу на п’ять груп втручання — фокус на сон, харчування, фізичну активність, мислення або соціальні зв’язки. Вивчення результатів триває, але підхід відкриває двері до персоналізованої медицини у сфері психічного здоров’я.

Одна з гіпотез, що набирає обертів, пов’язує стрес із мітохондріями — енергетичними станціями клітин. Хронічний психологічний стрес може порушувати енергетичний баланс, пришвидшуючи старіння й погіршуючи функцію органів.

Інший перспективний напрямок — мікробіом кишківника. Виявляється, стрес змінює його склад, а дисбаланс у свою чергу посилює стресову реакцію. Дослідження показали, що додавання певних штамів бактерій у раціон може зменшити стрес у тварин і людей.

Наслідки стресу виходять за межі індивідуального здоров’я. Підвищена збудливість, погане прийняття рішень, замкнутість у собі — усе це створює негативні соціальні каскади. Один стресований індивід може мимоволі передавати напруження іншим, сприяючи соціальній нестабільності.

Втім, повне усунення стресу не є метою. Як показують дослідження, короткі й контрольовані періоди стресу можуть зміцнити адаптивні механізми, підвищити витривалість та навіть слугувати джерелом енергії для змін — від особистого розвитку до громадського активізму.

Хоча ми й бачимо певні кроки в подоланні хронічного стресу з погляду медицини та науки, комплексного підходу, мабуть, не варто очікувати в найближчому майбутньому. Це означає, що наше психічне здоровʼя знаходиться тільки в наших руках і ми маємо самі про нього дбати.

Читайте також: Медитація: користь, правила, поширені помилки