ДНК з Папуа-Нової Гвінеї розкриває століття генетичної ізоляції

Новий аналіз стародавньої ДНК 42 людей з Папуа-Нової Гвінеї показує, що деякі культури були вражаючим чином ізольовані протягом століть.

Перші стародавні людські геноми, проаналізовані з Папуа-Нової Гвінеї, розкривають, що деякі з ранніх груп, які там жили, були повністю генетично ізольовані від своїх сусідів, демонструючи, що між шлюбні зв’язки в кілька періодів часу майже не відбувалися. Про це пише Livescience з посиланням на нове дослідження опубліковане в журналі Nature Ecology & Evolution.

Нова Гвінея є другим за величиною островом у світі після Гренландії. Вона та її віддалені острови були важливими стартовими точками для ранніх морських подорожей до ширшого Тихого океану. Однак до цього часу багато що залишалося невідомим про її стародавню генетичну історію.

У новому дослідженні вчені проаналізували стародавню ДНК з кісток і зубів 42 людей, які жили до 2600 років тому на Папуа-Новій Гвінеї — нації, що займає східну половину Нової Гвінеї — та на сусідньому архіпелазі Бісмарк, на північний схід від головного острова.

“Це тривало дуже довго”, — розповіла співавторка дослідження Катрін Нагеле, археогенетик з Інституту еволюційної антропології Макса Планка в Лейпцигу, Німеччина. “Збереження ДНК у тропічних середовищах є надзвичайно складним завданням”.

Попередні дослідження припускали, що Нова Гвінея та віддалені області були вперше заселені понад 50 000 років тому. Набагато пізніше, близько 3300 років тому, нові мореплавні народи з азійським походженням прибули до архіпелагу Бісмарк. Ця група, яку археологи назвали культурою лапіта, відома своєю складною керамікою та фермерськими практиками, які включали розведення свиней, собак та курей, а також вирощування кокосів, бананів, ямсу та різновидів хлібного дерева.

Нові відкриття несподівано показали, що найдавніші відомі мешканці архіпелагу Бісмарк і народ лапіта не змішувалися генетично протягом століть. Однак одна досліджена особа свідчить про те, що вони були результатом змішування близько 2100 років тому.

“Незважаючи на спільне проживання, здається, різні групи не змішувалися протягом тривалого часу, що є досить незвичним для людських поселень”, — заявила співавторка дослідження антропологиня Ребекка Кінастон.

Ці відкриття також проливають світло на походження віддалених океанівських островів, таких як Самоа, Тонга та Вануату. Вони підтверджують попередні дослідження, що папуаси та лапіта незалежно прибули на ці далекі острови та змішалися вже там, а не перед початком міграції з Нової Гвінеї.

“Це свідчить, що папуаси були самі здатні на вправне мореплавство”, — сказала Нагеле. “Мореплавних мисливців-збирачів на Папуа-Новій Гвінеї, ймовірно, недооцінювали, так само як мисливсько-збирацькі суспільства схильні недооцінювати всюди”.

Сусіди, але не родичі

Інше вражаюче відкриття сталося, коли вчені проаналізували дві спільноти, що населяли південне узбережжя Папуа-Нової Гвінеї між 150 та 500 роками тому. “Хоча ці дві спільноти жили лише за кілька кілометрів одна від одної, вони виявилися несподівано генетично різними”, — сказала Нагеле. “Вивчаючи прямі родинні зв’язки між двома місцями, нам довелося піти на шість поколінь назад, щоб знайти спільного предка, що означає, що протягом шести поколінь дві групи не змішувалися, незважаючи на близьку відстань і відсутність геологічних бар’єрів між ними”.

Чому ці групи припинили змішуватися один з одним? Одна з можливостей — кліматично складний час на Новій Гвінеї між 1200 та 500 роками тому, в який можна спостерігати збільшення впливу Ель-Ніньо, такі як великі посухи.

Ель-Ніньо — це кліматичний цикл, під час якого води в тропічній східній частині Тихого океану тепліші, ніж зазвичай, що, в свою чергу, впливає на глобальні погодні умови.

“Поселення були покинуті — люди могли відступити до невідомих місць, які були більш життєздатними”, — сказала Нагеле. “Ми думаємо, що де б не були ці люди, вони почали брати участь у нових торгових мережах. Це могло призвести до різних ідентичностей, різних кухонь та інших відмінностей, які призвели до культурної диверсифікації”.

У майбутньому дослідники сподіваються зібрати старші генетичні дані. “Папуа-Нова Гвінея є дуже різноманітним місцем у багатьох відношеннях, ми лише привідкрили поверхню того, що можна дізнатися про минуле другого за величиною острова у світі”, — сказала Нагеле.

Читайте також: Цікаві факти про ДНК