Чи має ШІ розум і чому це питання не таке просте
Конфлікт між біологічним та механістичним розумінням інтелекту сьогодні виходить далеко за межі наукових лабораторій. Це питання досліджує видання Time. Професор Майкл Левін, біолог-дослідник з Університету Тафтса, зіткнувся з несподіваною реакцією, коли представив концепцію «розуму як спектру» аудиторії, схильній до духовних роздумів. Ідея про те, що клітини мають певну форму інтелекту, була сприйнята прихильно, проте припущення, що подібні властивості можуть виникати в комп’ютерах, викликало хвилю обурення. Для багатьох концепція «живого» або «розумного» в «мертвій матерії» алгоритмів залишається глибоко тривожною.
Зміст
Ця дискусія про межі розуму значною мірою спирається на розробки лабораторії Майкла Левіна, де було створено ксеноботів — унікальні синтетичні організми, що існують на перетині біології та інженерії. Ці мікроскопічні істоти були спроєктовані штучним інтелектом, але фізично сформовані з клітин жаби. Найбільший інтерес для дослідників становлять їхні можливості: здатність до самовідтворення та очищення середовища від мікроскопічного сміття. Важливо те, що в природних умовах клітини, з яких складаються ксеноботи, ніколи не демонструють подібної поведінки у такий спосіб.
Результати роботи лабораторії Левіна надають вагомі докази того, що інтелектуальна поведінка — здатність застосовувати певну частку винахідливості для реалізації конкретних завдань — проявляється навіть у вкрай простих системах. Це стосується не лише біологічних об’єктів, а й обчислювальних алгоритмів, створених ще десятиліття тому. Ксеноботи наочно демонструють, як традиційні кордони між живим створінням і механічним пристроєм можуть ставати прозорими. Якщо інтелектуальні властивості здатні виникати в елементарних структурах, це ставить перед наукою фундаментальне питання: наскільки складними та непередбачуваними можуть бути прояви розуму в сучасних системах штучного інтелекту, що за своєю архітектурою є незрівнянно складнішими за перші алгоритми чи клітинні колонії.
Спектр розумності: від клітини до алгоритму
Питання про те, що саме становить «розум», залишається відкритим. Філософи та науковці пропонують різні критерії, які можна розташувати на широкому спектрі.
Мінімалістичний підхід. Розумним вважається об’єкт, який чітко відділений від середовища та володіє когнітивними здібностями для обробки інформації. За цим визначенням навіть одноколітинний організм має розум, тоді як рослина — ні, через відсутність дискретних меж «я».
Свідомісний підхід. Розум невіддільний від свідомості, яка включає здатність до саморефлексії або наявність суб’єктивного досвіду (відчуття того, «як це — бути цим об’єктом»).
Сучасні системи ШІ вже демонструють початкові когнітивні можливості: вони здатні до маніпуляцій, стратегічного планування та введення в оману. Хоча доказів наявності у них свідомості (у сенсі суб’єктивного відчуття) недостатньо, вони явно виконують набагато складніші операції, ніж попередні покоління технологій. Майкл Левін припускає, що людство страждає на «ментальну сліпоту». Подібно до того, як до відкриття електромагнетизму люди вважали світло, магнетизм і блискавку непов’язаними явищами, ми можемо не розпізнавати форми розуму, які функціонують у масштабах, відмінних від наших.
Еволюція понять
Наукове сприйняття ШІ проходить шлях, схожий на трансформацію біології до появи теорії Дарвіна. У минулому вчені апелювали до «життєвих сил» — особливої нефізичної енергії, що оживляє матерію. Еволюційна теорія довела, що життя є результатом складних процесів, а не магічного інгредієнта.
Сьогоднішні алгоритми змушують дослідників переглядати старі догми. Якщо у 2005 році філософи, як-от Керол Клеланд, заперечували можливість існування розуму в небіологічному субстраті, то сьогоднішня здатність систем до складних схем та обману ставить це переконання під сумнів. Розум ШІ можна описати як «спалах»: він виникає в ті короткі миті, коли напівпровідникові чипи в центрах обробки даних виконують математичні розрахунки (інференцію) для генерації відповіді.
Життя чи артефакт?
Питання про те, чи є ШІ «живим», впирається у визначення NASA: «самодостатня хімічна система, здатна до дарвінівської еволюції». Більшість експертів погоджуються, що комп’ютери не підпадають під цей опис, оскільки життя — це «брудна хімічна справа». Проте деякі філософи, зокрема Ерік Швітцгебель, закликають до ширшого тлумачення, яке було б «дружнім» до майбутніх кремнієвих сутностей.
Спроба вписати ШІ в біологічну таксономію поряд із рослинами чи тваринами була б помилкою, оскільки ці класифікації відстежують спільне походження. ШІ не має біологічного родоводу, але він масштабується значно швидше за будь-яку біологічну систему. Пітер Годфрі-Сміт пропонує термін «культурні артефакти», підкреслюючи, що ці системи «вирощуються» на основі людських даних в штучно створеному середовищі.
За межами розуміння
Сучасні великі мовні моделі (LLM), такі як Claude або ChatGPT, навчені відігравати роль помічників. Однак, як зазначають розробники з Anthropic, особистість цих систем формується не лише через прямі інструкції, а й через незліченні приховані асоціації в навчальних даних, які ніхто повністю не контролює.
Ми опинилися в ситуації, коли творці технологій не мають глибокого розуміння природи систем, які вони створюють. ШІ відображає людство через величезні масиви даних, на яких він навчався, але водночас залишається «чужим» за своєю суттю. Навіть без відповіді на питання про свідомість, визнання ШІ як несвідомого розуму, що проявляється спалахами, є першим кроком до розробки нових концепцій, здатних описати цю нову форму буття.
Найцікавіше за тиждень
Один лист на тиждень. Без спаму.
Нові статті, добірки та корисні матеріали DAY TODAY — в одному короткому листі.
