Цікаві факти про панголінів

Панголіни унікальні – це єдині ссавці на Землі, вкриті справжніми лусками. Проте саме їхня загадковість зробила їх найбільш контрабандованими тваринами світу. Їхні тіла цінують у торгівлі екзотичними тваринами, традиційній медицині та навіть у вигляді «делікатесного» м’яса.
Панголіни — ссавці, а не рептилії. На перший погляд, панголін більше нагадує дракончика, ніж ссавця. Але він таки відноситься саме до класу ссавців. Його коричневі луски складаються з кератину — тієї ж речовини, з якої зроблені наші нігті, волосся та роги носорогів. Луска вкриває більшу частину тіла й становить приблизно п’яту частину ваги панголіна, тобто приблизно 20 % ваги тіла. ²
Найвідоміша особливість панголінів — це їхній язик. Вузький, липкий, завдовжки аж до 70 сантиметрів (а іноді майже як саме тіло, без хвоста!), він створений для того, щоб вичерпувати мурах і термітів із гнізд та мурашників. Уявіть: за рік одна така тварина може з’їсти до 70 мільйонів комах!
Коли панголін шукає їжу, він за допомогою потужних передніх кігтів розкопує мурашники, а тоді вправно працює язиком. Щоб захиститися від укусів комах, ці тварини навіть уміють щільно закривати вуха й ніздрі.
Панголіни часто використовують «мурашники» для гігієни. Вони розривають мурашник і дозволяють комахам заповзати під лусочки. Мурахи виділяють мурашину кислоту, яка діє як природний антисептик, знищуючи паразитів, що можуть оселитися між кератиновими пластинами.
Усе тіло панголіна вкрите міцними лусками, зробленими з кератину — тієї ж речовини, з якої складаються людські нігті. Ця «броня» настільки надійна, що навіть левові зуби не можуть пробити її. Саме завдяки лускам панголін отримав прізвисько «лускатий мурахоїд».
Але панголіни не родичі мурахоїдам і броненосцям. Вони ближчі до котів, собак і ведмедів, ніж до броненосців чи мурахоїдів.

Читайте також: Цікаві факти про мурахоїдів

Луска панголіна — це надійний щит навіть від левів, тигрів чи гієн. Якщо ж небезпека занадто близько, він миттю скручується в клубок, стаючи менш ніж удвічі меншим за свій розмір, і виставляє назовні гострі луски. А для додаткового захисту може ще й виділити різко пахнучу рідину з анальних залоз, щоб відлякати хижака. При цьому панголіни — миролюбні істоти, які ніколи не поводяться агресивно.

Панголіни бачать і чують погано, зате мають чудовий нюх. Саме запах допомагає їм знаходити їжу, орієнтуватися на місцевості та навіть спілкуватися. Вони активно мітять територію запахами, а характерне похитування головою, можливо, пов’язане із «зчитуванням» ароматів.
Більшість видів риють глибокі нори, в яких ховаються вдень, виходячи на полювання вночі. Деякі нори сягають 2,5 м завглибшки й створюються всього за кілька хвилин! Згодом покинуті сховища стають домівкою для птахів, рептилій та дрібних ссавців, а також рятівним укриттям під час пожеж.
Це розумні, чутливі істоти, здатні відчувати страх. У неволі панголіни страждають від сильного стресу, мають високий рівень кортизолу, що призводить до хвороб і смертності. Через мале знання про їхню біологію утримувати панголінів у неволі практично неможливо: вони гинуть від недоїдання чи хвороб.
Малюків панголінів називають «pangopups». Мами носять їх на основі хвоста під час пошуків їжі. Якщо виникає небезпека, дитинча згортається у клубок, а мама миттю обіймає його своїм тілом. Зазвичай народжується лише одне дитинча, яке кілька місяців живе з матір’ю, поки його м’які луски не затвердіють.

Загрози для панголінів

Найбільша загроза панголінів — люди. На жаль, сьогодні всі панголіни опинилися на межі зникнення. Їхні популяції катастрофічно скорочуються через браконьєрство й нелегальну торгівлю. Вважається, що панголіни — найбільш контрабандована група ссавців у світі.
З 2000 до 2013 року браконьєри вбили й продали понад мільйон панголінів. Їхнє м’ясо вважають делікатесом, а луску використовують у традиційній медицині та навіть як прикраси у ритуалах. Методи вилову жахливі: тварин випалюють із нір, оглушують, а потім кидають у киплячу воду. ²

Луска, що не має жодної доведеної лікувальної цінності, високо цінується в традиційній китайській медицині: її висушують, перемелюють на порошок і навіть виготовляють з неї пігулки. До цього додається попит на м’ясо панголінів, яке в деяких країнах вважають делікатесом. Щороку десятки тисяч тварин потрапляють до рук браконьєрів, і за останнє десятиліття з природи вилучено понад мільйон особин.

Попри поширені міфи у Китаї та В’єтнамі, луска панголінів не має жодної лікувальної дії. Вона складається з кератину й нічим не відрізняється від наших нігтів. Проте попит на «ліки» з луски досі підживлює браконьєрство. Гарна новина: у 2025 році Китай прибрав панголіна зі своєї фармакології, що ускладнило легальне використання частин тварини в медицині. Але цього ще недостатньо. ²

Сьогодні всі вісім видів панголінів захищені національними та міжнародними законами, а Міжнародний союз охорони природи (IUCN) визнав три з них критично загроженими. Сьогодні більшість видів панголінів перебувають на межі зникнення. Китайський, філіппінський і сунданський види визнані критично зникаючими, індійський, панґолін тризагострений і велетенський — під загрозою зникнення, а чотирипалий і Теммінка — уразливими.

Проти браконьєрів виступають уряди, природоохоронні організації та журналісти-розслідувачі в Азії та Африці. Вони працюють разом, аби розкривати схеми незаконного вилову й торгівлі та рятувати цих унікальних істот. WWF та інші організації активно підтримують проєкти з охорони середовища й посилення правоохоронних дій.

Людина нищить місця проживання панголінів, вирубує ліси, розорює землі під ферми, будує дороги й селища. Використання пестицидів зменшує кількість комах — основного корму панголінів. А вирубка лісів відкриває нові території для мисливців.

Допомогти може кожен: від підтримки фондів до поширення інформації. Чим більше людей дізнається про панголінів, тим більше шансів, що ці неймовірні тварини будуть збережені.

Щоб врятувати цих тварин, необхідно боротися з браконьєрством, зберігати їхні природні місця існування та відмовлятися від продуктів, пов’язаних із їхньою експлуатацією. Кожен із нас може додати свій голос до руху за їхній захист.

Панголіни відіграють важливу роль у підтримці рівноваги природи, контролюючи чисельність комах, вони поїдають мільйони комах і допомагають ґрунту відновлюватися.. Якщо ми втратимо панголінів, екосистеми Африки та Азії зазнають серйозних змін.

Що їсть панґолін?

Панґолін харчується переважно мурахами й термітами. Іноді він з’їдає й інших дрібних комах. За рік одна тварина може знищити до 70 мільйонів комах, допомагаючи контролювати їх чисельність у природі.

Чи відкладають панґоліни яйця?

Ні. Панґоліни — це ссавці, вони народжують живих дитинчат, зазвичай по одному малюку.

Скільки можуть жити панґоліни?

Тривалість життя у дикій природі достеменно невідома, але вважається, що вони можуть жити близько 20 років. У неволі живуть рідко й недовго через стрес і складність утримання.

Чи броненосець родич панґоліну?

Ні. Хоча панґоліни й броненосці схожі тим, що вкриваються «бронею» й уміють згортатися у клубок, вони не є родичами. Броненосці належать до ряду неповнозубих (разом із лінивцями та мурахоїдами), а панґоліни утворюють окремий ряд Pholidota. Схожість між ними — це приклад конвергентної еволюції: різні тварини виробили подібний захист у схожих умовах.

Чи мурахоїд родич панґоліну?

Також ні. Панґоліни й мурахоїди обидва харчуються мурахами й термітами, мають довгі язики та сильні кігті. Але мурахоїди — це теж неповнозубі, близькі до броненосців, тоді як панґоліни генетично ближчі… до ссавців (котів, собак, ведмедів).
Тобто броненосці й мурахоїди зовсім не родичі панґолінів, а лише «схожі за професією».

Чи дружелюбні панґоліни до людей?

Панґоліни — дуже полохливі та потаємні тварини. Вони не агресивні, не нападають і уникають контактів з людьми. Якщо відчувають небезпеку, скручуються у кулю, захищаючись, але шкоди людині не завдають.

Чи скидає панголін луску?

Панголіни не скидають луску масово. Оскільки це кератин, вона росте безперервно протягом усього життя тварини, подібно до людських нігтів.
Луска панголіна складається з кератину — того самого білка, що формує наші нігті та волосся, а також роги носорогів. Це не кісткові пластини, а саме щільні ороговілі утворення шкіри.
Луска росте від основи, а її краї поступово стираються через те, що тварина постійно риє землю, пробирається крізь густі чагарники або згортається в захисну кулю. Таким чином підтримується баланс: нова тканина наростає, а стара — сточується. Якщо панголін втрачає одну лусочку (наприклад, у сутичці з хижаком або через травму), на її місці з часом виростає нова. Проте це не є циклічним процесом заміни всього «обладунку».

Читайте також: Цікаві факти про дикобразів