Студентка викрила професора, який використовував ChatGPT, і вимагала повернути гроші
Коли студентам забороняють використовувати штучний інтелект у навчанні, а викладачі самі активно ним користуються — це викликає обурення. Особливо, якщо правила виявляються подвійними.
Студентка Північно-Східного університету США Елла Стейплтон розповіла The New York Times, як навесні 2024 року виявила, що її викладач з бізнесу, Рік Арроувуд, використовував ChatGPT для створення лекційних матеріалів. Підозри виникли, коли вона побачила в конспектах характерні ознаки генерації тексту штучним інтелектом: дивні посилання на пошук у ChatGPT, граматичні помилки та зображення з анатомічними невідповідностями — наприклад, зайвими кінцівками.
“Він забороняє нам використовувати його, а сам користується”, — обурено прокоментувала Стейплтон.
Студентка звернулася до адміністрації університету з вимогою повернути частину навчального внеску — 8 тисяч доларів. Після кількох місяців розгляду скаргу відхилили.
Як зазначає NYT, багато викладачів, яких студенти викривали у використанні ШІ, не вважають це серйозним порушенням. Пол Шовлін, викладач англійської мови та дослідник ШІ в Університеті Огайо, вважає обурення студентів перебільшеним: “Зображати професорів монстрами за використання ШІ — це абсурд”.
Такий погляд, однак, ігнорує глибше питання — соціальне сприйняття ШІ як ознаки лінощів або некомпетентності.
Нове дослідження університету Дюка показує: люди очікують осуду за використання ШІ у професійній діяльності. 1 У чотирьох експериментах за участі понад 4 400 осіб виявлено “соціальне покарання” за використання AI. Іншими словами, навіть якщо ШІ підвищує продуктивність, це може коштувати репутації.
Професор Арроувуд визнав, що використовував ChatGPT, пошукову систему Perplexity AI та генератор презентацій Gamma, щоб “осучаснити” свої лекції. Хоча він і перевіряв результати, не помітив очевидних слідів машинної генерації.
“Якби я знав, подивився б уважніше”, — визнав викладач.
Тепер він переконаний, що викладачі мають не лише ретельно перевіряти, як і де використовують ШІ, але й відкрито повідомляти про це студентам. За його словами, цей випадок став для нього “навчальним моментом”.
“Якщо мій досвід допоможе іншим — я тільки радий”, — підсумував Арроувуд.
Історія Стейплтон і Арроувуда вкотре піднімає запитання: якими мають бути правила використання штучного інтелекту в навчальному процесі? Чи можна вимагати від студентів одного, якщо викладачі діють інакше? В епоху цифрових технологій ці етичні дилеми стають дедалі гострішими — і потребують чесного діалогу з обох боків аудиторії.
Найцікавіше за тиждень
Один лист на тиждень. Без спаму.
Нові статті, добірки та корисні матеріали DAY TODAY — в одному короткому листі.
Коментарів ще немає. Будьте першим!