День журналіста України

Не секрет, що слово професійних журналістів в сучасному світі є сильною й влучною зброєю. Суть цієї професії полягає в тому, щоб донести до громадськості будь-яку важливу інформацію чи новину максимально всебічно й об’єктивно. Кидаючи виклик брехні та безпринципності, незалежні журналісти інколи ризикують опинитися в небезпеці, проте саме завдяки своїй неупередженості й принциповості вони користуються довірою й повагою суспільства.  Щорічно 6 червня для всіх українських журналістів, які завжди були і є для людей джерелом правди, настає професійне свято — День журналіста України.

Схожі події:
📰 Міжнародний день солідарності журналістів
📰 Міжнародний день спортивного журналіста
📰 Всесвітній день свободи преси
📰 День військового журналіста України
📰 Міжнародний день припинення безкарності за злочини проти журналістів
Підпишіться на наші канали у Viber чи Telegram і ми нагадаємо вам про всі актуальні свята та події на кожен день.

Як виникла ідея відзначати День журналіста України?

В українських національних традиціях повага до публічного слова завжди була високою. Попри це, журналістика на території України виникла значно пізніше, ніж в країнах Європи. Це пов’язано зі специфічними політичними умовами, адже Україна довго не мала державності, а її територія була розділеною між кількома імперіями. 

Провісниками власне української преси історики вважають друковані видання середини XVII століття — так звані «універсали» Війська Запорізького часів гетьманства Івана Виговського. Крім указів і законів, ці видання містили й останні новини. Проте вже на початку XVIII століття вийшов указ Петра I із забороною друкувати будь-що українською мовою, тому про розвиток журналістики в Україні ще довго не йшлося.

Перші вітчизняні видання

Першим вітчизняним виданням з проукраїнським напрямком став харківський журнал «Український вісник». Завдяки його редакторам і авторам публікацій — професорам місцевого університету, письменникам Гулаку-Артемовському, Квітці-Основ’яненку та іншим культурним діячам видання містило новини, статті з етнографії, історії та географії України, переклади й літературні твори, був навіть розділ листування з читачами. У 1825-му, через чотири роки існування, цей журнал було закрито імперською цензурою.

У Львові 1848 року почала виходити політична газета «Зоря Галицька». Серед журналістів були Яків Головацький, Антоній Петрушевич, Рудольф Мох, Йосип Лозинський та інші письменники, поети й етнографи. В Лубнах на Полтавщині у 1905 році теж з’явилася політична україномовна газета «Хлібороб», редакторами якої були брати Микола та Володимир Шемети.

В кінці XIX — на початку XX століття в центрі української журналістики були такі видатні постаті, як Іван Франко (редактор журналу «Житє і слово» та інших видань); Леся Українка (авторка багатьох публіцистичних творів, учасниця видання часопису «Народ»);  Михайло Павлик (видавець журналу «Громадський друг», громадський діяч і публіцист).

Цензура

Після 1917 року  кількість україномовних видань збільшилася, проте й цензура ставала дедалі жорстокішою. Чимало подій журналісти просто не мали можливості висвітлювати, наприклад, про голод 1932 – 1933 років  можна було прочитати лише в закордонних газетах. Репресивна система остаточно знищила незалежну журналістику, а всі рішення щодо інформаційного простору приймало вище партійне керівництво.

В 1960-х роках для журналістів відкрилося трохи більше тем, але вони стосувалися в основному літератури та культури. Політичні й економічні новини, як і раніше, були під суворим контролем. В Україні почали виходити підпільні видання, так званий «самвидав» політичної тематики.

Кінець 1980-х — початок 1990-х років став переломним часом для українських журналістів, особливо в молодіжних періодичних виданнях, таких як «Молодь України», «Ровесник», «Молода гвардія» та  редакціях молодіжних телепрограм. Відчувалася невідворотність великих змін, тому вже без страху журналісти підіймали раніше заборонені теми, наприклад, про економічні прорахунки влади чи злочини сталінського режиму. В Києві у 1989 році відкрилося кореспондентське бюро «Радіо Свобода». 

Після проголошення державної незалежності постала гостра потреба в новому медіа-законодавстві, і першим законом для регуляції інформаційної сфери став закон «Про інформацію», прийнятий 2 жовтня 1992 року. За ним були прийняті й інші закони про діяльність преси, інформаційних агентств, радіо й телебачення. Здавалося б, відтепер наші журналісти мали турбуватися лише про високий професійний рівень своїх матеріалів, адже свободу слова ЗМІ було гарантовано.

Проте у вересні 2000 року країна дізналася про жорстоке вбивство Георгія Гонгадзе — засновника й редактора «Української правди». В 2001-му було вбито редактора телекомпанії «ТОР» Ігоря Олександрова, який вів журналістське розслідування зв’язків місцевих чиновників з кримінальними структурами. Вже під час Революції Гідності в 2014 році втратив життя журналіст газети «Вісті» Вячеслав Веремій, 2016-го загинув Павло Шеремет. Ці імена — лише невелика частина з більш ніж 70 журналістів, яких через професійну діяльність вбито в Україні за роки незалежності.

Наразі помітною проблемою для українських журналістів є втрата професійної неупередженості через обслуговування інтересів власників ЗМІ та пропагування їхніх політичних поглядів. До того ж професійний рівень теж не завжди на висоті — трапляються випадки оприлюднення неперевіреної інформації в гонитві за сенсацією. З іншого боку, в Україні є багато вірних професії журналістів, які проводять якісні розслідування, працюють в інтересах суспільства та не зраджують професійній етиці.

День журналіста України в історії

• 1816

  Почалося видавництво журналу «Український вісник».
• 1959

  Засновано Спілку журналістів України.
• 1975

  Почало виходити видання «Журналіст України».
• 1992

  Національній Спілці журналістів України було надано членство в Міжнародній федерації журналістів.
• 1994

  Вийшов президентський указ, згідно з яким в нашій країні з’явилося нове свято — День журналіста. Датою події стало 6 червня.
• 2014

  Прийнято закон «Про суспільне телебачення і радіомовлення України».

Часті Питання та відповіді про День журналіста України

Як відзначати День журналіста України?

В цей день українські працівники ЗМІ приймають вітання від безпосередніх керівників та державних посадовців. Зазвичай до цього свята присвячують нагородження журналістів різноманітними преміями та нагородами за вагомі досягнення в професії,  відбуваються також корпоративні заходи. 

До відзначення Дня журналіста України охоче долучаються факультети журналістики — серед студентів проводяться конкурси на кращий репортаж, інтерв’ю чи статтю. Щоб познайомити з журналістською професією школярів, цього дня для них влаштовують зустрічі з журналістами місцевих газет чи телеканалів. 

В святковий для українських журналістів день телебачення часто транслює пізнавальні фільми й програми, присвячені працівникам вітчизняних ЗМІ, історії медіа України та проблемам сьогоденної журналістики. Також цього дня варто переглянути новини на улюбленому каналі, прочитати цікаву газету або журнал, адже ніщо так не стимулює журналістів у їхній діяльності, ніж інтерес та довіра громадян. 

А головне, треба обов’язково привітати своїх знайомих журналістів з їхнім святом, побажати творчого завзяття, багато позитивних новин, менше ризиків і перешкод у цікавій та важливій для всього суспільства роботі.

Чому важливий День журналіста України? 

Зараз існує думка, що роль медіа багато в чому перебрали на себе соціальні мережі — там можна не тільки дізнатися новини, а й висловити свою думку. Проте роль професійних журналістів залишається незмінно важливою, адже їхній інформації можна довіряти набагато більше, ніж відомостям з соцмереж, які іноді бувають фейковими. До того ж інформація з офіційних джерел завжди більш впорядкована й систематизована, а значить, краще сприймається.

В нашій країні, як і в усьому демократичному світі, ЗМІ, а отже й журналістів часто називають «четвертою владою», бо від того, яким чином подається інформація, залежить думка людей про ту чи іншу ситуацію в країні та поза її межами. Журналістика слугує ніби містком між владою та народом, виражаючи думку всіх верств суспільства. Часто журналістські розслідування та репортажі сприяють відновленню справедливості, викриттю корупції, важких злочинів та змушують владу ставати більш прозорою. 

Зрештою, матеріали талановитих журналістів завжди цікаво слухати й читати, адже справжні професіонали вирізняються в роботі своїм неповторним стилем та харизмою. Зараз кожен охочий може обрати аналітичну програму чи інформаційний канал відповідно за власними вподобаннями і таким чином розширити світогляд і задовольнити потребу в актуальних новинах. Свято українських журналістів популяризує цю професію в нашій країні і підкреслює  важливість особистостей в журналістиці для соціальних інститутів та системи цінностей в суспільстві. 

Ми не хочемо чути пропаганди та фейків, ми не хочемо чути брудного піару та бруду від політичних замовлень, ми гідні знати правду та отримувати достовірну інформацію, ми хочемо свободи слова та незалежних ЗМІ.

Коли будемо відзначати День журналіста України?

Додайте нас в Google News

щоб наші матеріали вам частіше рекомендувалися