У Перу виявили 500‑річні чuно — інкські сушені картоплини, що постачали імперію
Два шматки висушеної на морозі картоплі, відомої як чуно, виявили в невеликому сховищі інкського провінційного центру Тамбо В’єхо в долині Акарі на південному узбережжі Перу. Зразки датуються приблизно п’ятьмастами роками й походять ще до іспанського завоювання. Їхнє виявлення — рідкісна археологічна знахідка через крихкість органічних матеріалів.
Зміст
Автори дослідження повідомляють, що ці фрагменти підтверджують централізоване постачання сушеної на морозі картоплі з високогір’я Анд до прибережних районів імперії, де свіжу картоплю зберегти було неможливо 1
Знахідка й археологічний контекст
Чуно було знайдено під час польового сезону 2024 року в Тамбо В’єхо — інкському провінційному центрі в долині Акарі. В невеликій коморі дослідники натрапили на глиняний посуд, частина якого була розбита; два фрагменти сушеної картоплі лежали майже біля днища горщика.
Поряд із зразками чуно виявили уламок інкської кераміки та розбитий прядильне грузило, що допомагає датувати знахідку й відносити її до побутового контексту зберігання продовольства та текстильної діяльності.
Результати знахідки було опубліковано у Journal of Field Archaeology. Автори підкреслюють, що це лише другий задокументований випадок виявлення чуно на інкському археологічному об’єкті, що робить знахідку особливо значущою для розуміння продовольчих мереж імперії. 1
Що таке чуно і як його виготовляли
Чуно — це продукт із картоплі, для якого застосовували послідовну дію нічного морозу й денного сонця: картоплю виводили на ніч на холод, де мороз вибивав і частково випаровував вологу, а вдень під прямими сонячними променями волога продовжувала випаровуватися. Така обробка призводила до майже повного висушування бульб і створювала легкий харчовий продукт тривалого зберігання.
Техніка працювала лише на великій висоті, де регулярно траплявся сильний нічний мороз. Згідно з оцінками, виробництво чуно було можливо вище 3 600 метрів над рівнем моря. Саме тому чуно виготовляли в гірських районах Анд, а потім транспортували в інші частини імперії.
Інки застосовували подібний спосіб сушіння й до м’яса, отримуючи продукт, відомий як чаркí (charki), що став основою сучасного англомовного слова «jerky».
Цей підхід забезпечував збереження поживної цінності продуктів і дозволяв формувати запаси для періодів неврожаю чи тривалих переміщень.
Логістика постачання і значення для інкської економіки
Картопля зазвичай містить близько 80% води і в тепліших і нижчих регіонах швидко псується. В таких умовах свіжі бульби можуть загнивати протягом тижня, що робить їх непридатними для тривалого зберігання чи далекого транспортування. Чуно, навпаки, значно легше та довговічніше, тож його можна було перевозити на великі відстані без значних втрат.
Переміщення чуно здійснювалося насамперед караванами лам уздовж розгалуженої мережі доріг інків. Легкість та мала вага висушеного продукту полегшували логістику та зменшували витрати на транспортування, дозволяючи постачати продовольство в райони з іншим кліматом, зокрема на прибережні поселення.
Знахідка в Тамбо В’єхо демонструє, що імперська система поставок включала доставку ключових харчових ресурсів із гір у прибережні провінції, підтверджуючи археологічні й етнографічні уявлення про централізовану організацію постачань інків.
Умови збереження й археологічне значення
Органічні рештки рідко зберігаються на археологічних пам’ятках, особливо в умовах вологості й мікробної активності. Випадок із Тамбо В’єхо став можливим через надзвичайно сухий клімат долини Акарі, який сприяє збереженню органічних матеріалів. У попередніх розкопках на цьому ж місці вже знаходили природньо муміфікованих морських свинок.
Сам факт виявлення чуно у складі побутового посуду вказує на практичне використання таких запасів у щоденному житті та системах зберігання продовольства інків, а не лише на ритуальне чи поховальне вживання.
Дослідники припускають, що подальші розкопки на інших прибережних і транзитних інкських об’єктах можуть виявити більше прикладів чуно та дати точнішу картину масштабів його виробництва і розподілу по імперії.
Автори дослідження вказують, що традиційні методи збереження їжі, як-от виготовлення чуно, мають сучасне значення для розуміння продовольчої безпеки. За словами Вальдеса, «ми все ще маємо чого повчитися у людей минулого». Збереження та ефективний розподіл запасів залишаються фундаментальними питаннями й сьогодні.
Найцікавіше за тиждень
Один лист на тиждень. Без спаму.
Нові статті, добірки та корисні матеріали DAY TODAY — в одному короткому листі.
