Якби не астероїд, ми б жили зараз із динозаврами?
Дослідження, опубліковане в журналі Current Biology, кидає виклик давній ідеї про те, що динозаври вже перебували на межі вимирання до того, як 66 мільйонів років тому на Землю впав астероїд. Вчені з Університетського коледжу Лондона дійшли висновку, що уявне зменшення різноманіття динозаврів наприкінці крейдового періоду радше пов’язане з поганими умовами скам’яніння та обмеженою доступністю геологічних порід, ніж зі справжнім спадом їхньої чисельності.
Гіпотеза про поступове вимирання динозаврів ще до удару астероїда існує понад 30 років. За однією з теорій, падіння космічного тіла лише стало останнім цвяхом у домовину вже ослабленої популяції. Проте інші дослідники давно висловлювали сумніви щодо цієї версії.
“Чи були динозаври приречені ще до удару астероїда? Це питання не давало спокою десятиліттями”, — каже провідний автор дослідження, палеонтолог Кріс Дін.
Щоб дати на нього відповідь, команда проаналізувала понад 8 000 викопних знахідок із Північної Америки, датованих кампанським (83,6–72,1 млн років тому) та маастрихтським (72,1–66 млн років тому) ярусами. Дослідження охоплювало чотири основні родини: анкілозаври, цератопсиди, гадрозаври та тиранозаврини.
На перший погляд, кількість скам’янілостей справді зменшувалася напередодні падіння астероїда. Але жодних ознак глобальної екологічної кризи або інших чинників, які б пояснили це зменшення, вчені не виявили. Навпаки — згідно з моделями, усі родини динозаврів були поширеними й успішними до самого моменту катастрофи.
Дослідники вважають, що реальна причина полягає в геологічних процесах. Відступ Західного внутрішнього моря та підняття Скелястих гір близько 75 мільйонів років тому суттєво змінили середовище, утруднивши формування та збереження скам’янілостей. Більшість викопних решток із цього періоду походить з Північної Америки, і якщо її геологічний літопис спотворений, це може мати наслідки для усього світового уявлення про кінець епохи динозаврів.
Крім того, багато порід маастрихтського віку залишаються покритими рослинністю або недоступними для досліджень, що ще більше ускладнює пошук залишків.
Цератопси, такі як знаменитий трицератопс, були найпоширенішими серед досліджених груп. Імовірно, вони населяли відкриті рівнини, де умови збереження були найкращими. Гадрозаври ж, які мешкали переважно біля річок, представлені значно слабше. Це може бути пов’язано зі зменшенням річкового потоку та відсутністю сприятливих умов для відкладення осадів, які могли б зберегти рештки.
Якби не астероїд…
“Динозаври, ймовірно, не були приречені на вимирання наприкінці мезозойської ери”, — каже співавтор дослідження Альфіо Алессандро К’яренца. — “Якби не астероїд, вони могли б досі жити поряд із ссавцями, ящірками і своїми нинішніми нащадками — птахами”.
Це дослідження нагадує, наскільки наші уявлення про давнє минуле залежать від випадковостей у збереженні й відкритті скам’янілостей.
Найцікавіше за тиждень
Один лист на тиждень. Без спаму.
Нові статті, добірки та корисні матеріали DAY TODAY — в одному короткому листі.
Коментарів ще немає. Будьте першим!