Винайдення календаря: де, коли та тригери ідеї

Серед найбільш улюблених свят кожна дитина назве свій день народження. Пізнаючи світ, малюк поступово починає розуміти суть таких понять як доба, тиждень, місяць, рік. І ось у передчутті свята дитина вже починає вести лік днів до того дня, коли отримує подарунки просто за факт свого існування на цьому світі. Якби календаря досі не існувало, чи не варто було б придумати його заради цього? Дослідимо історію винайдення календаря у нашій статті.

Але що насправді стало першопоштовхом у наших далеких пращурів в різних куточках Ойкумени на шляху до ідеї календаря і що їх спонукало почати вести лік днів?
Tweet

Ще задовго до винайдення першого календаря людство помітило циклічність природних явищ: світлий день змінює темна ніч, після холодної зими починається довгоочікувані весна і літо. Але поки в господарській діяльності людини переважали збиральництво і полювання, ці знання не мали значущої практичної цінності.

Все змінилося з появою землеробства. По-перше, у землеробів виникла необхідність точно визначити найбільш сприятливий час для початку сільськогосподарських робіт, по-друге, землеробство сприяло виробництву надлишкового продукту, що дозволило частині людей змінити щоденну фізичну працю на користь інтелектуальної. Ці фактори стали передумовою винайдення календаря, а як щодо тригерів ідеї?

Читайте нашу статтю: Календарна реформа Григорія XIII – причини та суть

Єгипет

В Давньому Єгипті провідною зіркою для творців календаря став Сіріус – найяскравіша зоря нічного неба.

Сіріус – культова зірка давніх єгиптян в буквальному сенсі цих слів. Вона вважалась уособленням богині неба і початку нового року Сопдет або Сотіс, як її називали давні греки.

Стародавні жерці-астрономи встановили, що Сіріус періодично зникає із зоряного неба приблизно на 70 днів і це повторюється з року у рік приблизно в один і той самий час. З єдиного відомого історичного документа, яким є табличка із слонової кістки, відомо, що перша вранішня поява Сотісу після періоду невидимості (так званий геліактичний схід) була передвісником розливу Нілу і початком нового року. Нільська повінь була запорукою щедрого врожаю, тому єгиптянам так важливо було знати, до якого часу слід закінчити посівні робот.

Повернення Сіріусу на небосхил приблизно співпадало із днем сонцестояння і повторювалась щороку через 365,25 дня. Таким чином, народ пірамід заклав підвалини сучасного календаря.

Вчені-єгиптологи та астрономи і досі сперечається, до якого періоду відноситься знайдена табличка, а отже залишається невідомою і дата впровадження першого в історії людства календаря. Найдавнішою датою називають 4236 рік до нашої ери.

Необхідно відзначити, що крім офіційного календаря, єгиптяни мали ще місячний календар, який використовувався з метою визначення релігійних свят або в особистій переписці. При цьому, місяці за місячним календарем не відповідали місяцям офіційного календаря.

Шумери

Загадковий народ шумерів створив на місці заболочених низин між річками Тигр і Євфрат розвинену цивілізацію і здійснив справжній культурний переворот. Шумери винайшли писемність, заклали основу шкільної освіти і розробили календар, який став основою календарів інших народів, деякі з яких ведуться до сьогодення. Наприклад, під час вавилонського полону євреї запозичили місцевий календар, який був спадкоємцем шумерського календаря.

Якщо у давніх єгиптян поняття “рік” було тісно пов’язано із зіркою Сіріус, то у шумерів астрономія з початку не відігравала жодної ролі у формуванні цієї концепції.

Циклічність природних явищ підводила мешканців Міжріччя до розуміння річного періоду, але в шумерських джерелах відсутні згадки про визначення року на підставі будь-яких астрономічних спостережень.

Тому концепція нового року в шумерських містах використовувалась з адміністративних та господарських міркувань: як початок фіскального періоду (так, податки – теж надзвичайно давня ідея) та початок сільськогосподарського річного циклу.

Довжина року в шумерському календарі визначалась в місяцях, довжина яких залежала від місячних фаз і дорівнювала 29 або 30 днів, в середньому 29,5 днів. Внаслідок цього рік за місячним календарем приблизно на 11 днів коротший, ніж сонячний – 354 дні. Тому щоб втримати початок нового року у відносно нерухомому стані, шумери додавали додатковий тринадцятий місяць в середині або кінці року.

Новий рік у шумерів припадав приблизно на день весняного рівнодення, але у свідомості мешканців міжріччя ці події не пов’язувались одна з одною. Річ у тому, що клімат Шумеру виразно поділявся на два сезони – сухе спекотне літо і холодну дощову зиму. Сухий сезон починався в березні-квітні, після розливів Тигру і Євфрату в листопаді-березні. Як бачимо, якщо в Єгипті новий рік починався із розливів річок, то у сусідів країни фараонів новий рік асоціювався із закінченням повеней.

Харапи

На схід від Шумеру в долині Інду виникла третя за часом появи цивілізація бронзової епохи людства – Хараппська цивілізація. Оскільки хараппську писемність досі не розшифрували, уявлення про календар протоіндійців та причини його появи мають гіпотетичний характер.

Відомо, що рік у харапів складався з двох півріч – між зимовим і літнім сонцестоянням. Крім того, у складі року виділяли шість сезонів, по два місяці кожний.

Деякі вчені вважають, що початок нового року визначався за геліактичним сходом зірки Альдебаран, який в 3054 році до нашої ери співпадав з весняним рівноденням. З часом, після того, як геліактичний схід Альдебарану перестав співпадати з рівноденням, його замінили на Плеяди.

Ацтеки

Хоча давні цивілізації не мали таких інтенсивних контактів, які ми спостерігаємо у наші дні, можна припустити, що між ними відбувалося деяке взаємопроникнення ідей, в тому числі і щодо календарів.

Тим цікавіший шлях, який пройшли у розробці концепції календарів ті народи, що були ізольовані від центрів найдавніших цивілізацій, в першу чергу, доколумбові народи Америки.

В грудні 1519 відомий конкістадор Кортес повернувся в Іспанію зі скарбами ацтеків. Серед награбованого багатства найбільше його сучасників вражало золоте колесо з дивними візерунками і діаметром в два метри – ацтекський календар.

Перша дата, зафіксована в ацтекських хроніках, відповідає 1168 року нашої ери. В цей рік ацтеки почали користуватися календарем, який широко застосовувався на американському континенті вже понад 1500 років народом майя, що мав величезний вплив на розвиток ацтекської культури.

Доколумбові народи Америки створили оригінальну календарну систему з двома календарями – ритуальним (священний) і сонячним (цивільним). Поки що нічого незвичайного – в Давньому Єгипті також було два календаря. А от далі – цікавіше!

Ритуальний календар складався з 260 днів. Він мав магічне підґрунтя і використовувався для пророкувань, а його цикл не визначався астрономічними спостереженнями. Як саме він виник і чому дорівнював 260 дням, досі достеменно не відомо. Ацтеки повністю запозичили цей календар у майя і нічого в ньому не змінили. Ритуальний календар умовно мав 20 умовних “тижнів” по 13 днів.

В основу ритуального календаря закладено два базових цикли. Перший цикл – послідовність чисел від 1 до 13, причому ці числа не мають математичного змісту. Кожен день пов’язували із певним володарем дня – “володарем землі”, “богинею багна”, “володарем зорі” та іншими. Другий базовий цикл ритуального календаря складався з 20 знаків, які мали свою назву: кайман, квітка, дощ і т.д. Разом з числами від 1 до 13 ці назви утворювали 260 різних комбінацій. Уявіть ритуальний календар, як взаємодію двох зубчастих коліс: перше з яких має тринадцять зубців (числа від до 1 до 13) та рухається за годинниковою стрілкою, а друге має двадцять зубців (назви днів) та рухається проти годинникової стрілки.

Як можна побачити на малюнку, першою датою (першим днем) ритуального календаря є комбінація 1-Кайман, потім зубчасті колеса починають рухатися і другий день є комбінацією 2-Вітер, третій день – 3-Дім і т.д. Після повного обертання меншого зубчастого колеса (з числами) дата знову починається з числа 1, але другою складовою є наступна за порядком назва більшого зубчастого колеса: 1-Ягуар, 2-Орел і так до того дня, поки не сформуються всі 260 комбінацій.

Новий рік ацтеки відзначали за сонячним календарем, який розпочинався після геліактичного сходу Плеяд на початку лютого. Кожен рік сонячного календаря мав свою назву в межах 52-річного циклу, яка складалася з чисел від 1 до 13 та чотирьох символів ритуального календаря – дім, кролик, очерет, кремінь (кремнієвий ніж).

Сонячний (цивільний) календар містив 365 днів: 18 місяців по 20 днів і ще п’ять “пустих” днів, які вважалися нещасливими. Ці дні не мали назв і їх не рахували з тих самих міркувань, чому в деяких сучасних країнах немає тринадцятого поверху. Тривалість місяців сучасні вчені виводять з мезоамериканської двадцяткової системи числення. В назвах місяців відображались сільськогосподарські та повсякденні аспекти життя ацтекського суспільства – “Затримка води”, “Білування людини”, “Посуха”, “Повернення води”, “Велике свято на честь богів”. В межах місяців дні нумерувалися від 1 до 20.

Цей календар мав практичне сільськогосподарське значення – в деяких індіанських районах Мексики цикл обробітку маісу (і відповідний агрокалендар) не змінився до наших днів.

Kamin sontsia a ne soniachnyy kalendar atstekiv

Цікавий факт

Багато хто плутає календар ацтеків, з так званим”Каменем сонця” (на фото). Насправді це монолітний базальтовий диск із символічним зображенням ацтекської космогонії і сонячного культу.

Сонячний календар також дістався ацтекам у спадок від майя, астрономи яких розрахували тривалість року – 365,2422 доби, що є більш точним показником, ніж тривалість року в сучасному григоріанському календарі. Тому вважається, що в ацтекському календарі також були високосні роки – кожні чотири роки нібито додавався шостий “пустий” день. Але навряд ця гіпотеза відповідає дійсності: хоча жерцям було відомо про похибку, вони не проводили коригування календаря. Як підсумок, з часом назви місяців, які початково позначали назви аграрних робіт, втратили зв’язок з відповідними сезонами.

В цілому обидва календарі утворювали 52-річний календарний цикл з 18980 днів, кожен з яких мав свій унікальний ідентифікатор, який складався з комбінацій дат ритуального та сонячного календаря.

Вказане число 18980 є найменшим спільним кратним для чисел 260 (тривалість ритуального календаря) та 365 (тривалість сонячного календаря). За аналогією з зубчатими колесами ритуального календаря уявімо собі зубчасті колеса з 260 зубцями (для кожної дати ритуального року) та 365 зубцями (для кожної дати сонячного календаря). Якщо привести їх у рух, то знадобиться саме 18980 поворотів (днів) або 52 роки, щоб знову утворилася та сама комбінація дат.

Тому враховуючи, що в давні часи середній рік життя людини був значно меншим, ніж в наші дні, можна сказати, що для пересічного ацтека кожен день був неповторним.

Закінчення 52-річного циклу ацтеки називали “зв’язкою років”, а діти, що народились у цей час, отримували специфічні імена: хлопчиків називали Молпіллі (“зав’язаний вузлом”), а дівчат – Точиумолпіллі (“наші роки зв’язані”).

Отже, основними тригерами ідеї календаря, незалежно від того, де вони виникали, стали спостереження за природними циклами та рухом небесних тіл. Людство здавна тягнулося до зірок – вони надихали не тільки романтиків, але і прагматиків, які використовували рух небесних тіл для розв’язання практичних земних проблем, наприклад, таких як лік днів.

І хоча приклад Шумеру показує, що для розробки календаря астрономічні спостереження не були обов’язковими, але суспільства з розвиненою астрономією досягли значно більших висот і точних результатів у літочисленні.

Читайте нашу статтю: Новий календар свят в Україні