Цікаві факти про сурикатів

Сурикати — це милі істоти з великими очима та смугастим хутром, на них можна дивитися вічно, як вони метушаться й особливо як стоять та сторожують. Це справжні майстри виживання, соціальні генії та невтомні охоронці пустелі. Їхнє наукове ім’я — Suricata suricatta, вони належать до родини мангустових (Herpestidae) й живуть у спекотних пустелях Південної Африки. Щороку 3 липня відзначається Всесвітній день суриката, з цієї нагоди ми для вас підготували цікаві факти про сурикатів.

Зміст

Цікаві факти про сурикатів
Де живуть сурикати?
Чи може сурикат бути домашньою тваринкою?

Але… Ми уявляємо собі кумедну істоту, що стоїть навшпиньки, як справжній охоронець, озираючись по пустелі південної Африки. Її гострий погляд, темні плями навколо очей, пухнасте сіро-піщане хутро та крихітне тіло не залишають байдужими. Ось такий сурикат. Маленький, милий, але надзвичайно жорсткий мешканець дикої природи. Зовнішність така оманлива!

Сурикати виглядають чарівно, та не дайте себе ошукати їхніми веселими витівками — за зовнішньою привабливістю ховається одна з найнебезпечніших форм соціальної боротьби у тваринному світі. У світі, де править матріархат і виживає найжорсткіший, сурикати — справжні майстри інтриг, зрад і… вбивств.

Наукова назва: Suricata suricatta
Родина: Herpestidae
Класифікація: Ссавець
Статус в МСОП: Найменше занепокоєння
Тривалість життя (в дикій природі): 12-14 років
Вага: Менше 1 кілограма
Довжина тіла: Близько 29 см (плюс хвіст 19 см)
Максимальна швидкість: 32 км/год
Харчування: Всеїдний: жуки, гусениці, павуки та скорпіони. Також їдять дрібних рептилій, птахів, яйця, фрукти та рослини. ¹

Цікаві факти про сурикатів

Сурикати — це командні гравці до мозку кісток. Вони живуть у «мобах» — зграях, які можуть налічувати від трьох до п’ятдесяти членів. Кожен у зграї має свою роль: хтось шукає їжу, хтось стоїть на варті, а хтось няньчить малюків. У цих звірят неймовірно розвинене почуття відповідальності — один за всіх, і всі за одного.
У середньому кожен п’ятий сурикат гине не від хижака, а від лапи іншого суриката. У суспільстві, де всі працюють разом і виховують малюків колективно, така статистика шокує. Та якщо зазирнути глибше, усе стає зрозумілим: влада — понад усе.
Моб сурикатів — це складна соціальна система, де править одна-єдина домінантна самиця. Саме вона народжує до 80% всіх дитинчат, а якщо інші самки наважуються народити — їхні малюки можуть не дожити до ранку. У жорстокій боротьбі за ресурси ця ватажачка легко йде на крайні заходи, включаючи вбивство чужого потомства.
Ця головна самиця зазвичай важча на понад 10% за підлеглих, має втричі більше тестостерону, частіше проявляє агресію і навіть переважає домінантних самців за рівнем контролю та напору. Не дивно, що вона утримує свою позицію так довго.
Боротьба за владу — жорстока. Коли стара матріархиня помирає, інші самки починають стрімко набирати вагу (іноді навіть спеціально відгодовуються яйцями!) та змагаються, щоб стати новою королевою. Але перемога може дорого коштувати: ті, кого колись виганяли, часто мають менший успіх у розмноженні й живуть із хронічним стресом. ²
Їхній дім — це складна система підземних тунелів. Сурикати власноруч викопують нори до п’яти метрів завдовжки з кількома входами, кімнатами та потаємними проходами. Таких «будинків» у зграї одразу кілька — до п’яти, і вони можуть переїжджати між ними в разі небезпеки або негоди. У печерах тварини ховаються від пекучого сонця та хижаків.

А що роблять ті, хто не має шансів на владу? Наприклад, самці нижчого рангу? Вони часто вночі таємно залишають зграю і пробираються до інших груп, щоб знайти самку для спарювання. Життя під владою домінантної самки непросте, тож така «нічна дипломатія» — єдиний шанс передати свої гени.
Попри складні відносини в середині зграї, сурикати — напрочуд соціальні істоти. Вони разом граються, ретельно вичісують одне одного, доглядають за хворими й старими, піклуються про малюків. Їхня турбота — справжнє мистецтво спільного життя.
День суриката починається з полювання. Щойно сходить сонце, моб вирушає на пошуки їжі. Сурикати полюбляють комах — жучків, гусениць, павуків і навіть скорпіонів (так, їх не лякає отрута!). Але це ще не все — вони із задоволенням ласують маленькими ящірками, пташками, яйцями, фруктами та навіть деякими рослинами.

А вдома, у норі, залишається кілька сурикатів-бейбісіттерів, щоб доглядати за новонародженими. Ці няні можуть цілий день не їсти, виконуючи почесну і надзвичайно важливу роль. Адже поруч завжди є ворог — інша зграя сурикатів, яка не проти знищити чужих дитинчат. Жорстокий світ дикої природи…
Поки більшість зграї нишпорить у пошуках їжі, один (а іноді й більше) сурикат стає «вартовим» — залазить на височину, як-от термітник, і звідти стежить за небом і пустелею. Його завдання — помітити вовка, яструба або шакала до того, як хижак помітить моб. Якщо виникає загроза — лунає пронизливий писк, і зграя миттю зникає в найближчому укритті.
Щоб не бігти далеко, сурикати заздалегідь викопують у різних точках «аварійні нори», куди можна пірнути в разі небезпеки.
Але навіть якщо їх заскочили зненацька, вони не здаються. Один сурикат може лягти на спину, показуючи кігті й зуби, намагаючись виглядати загрозливо. А група мобілізується й починає хитру виставу — усі стоять разом, вигинають спини, наїжачують шерсть і шиплять, створюючи ілюзію величезного звіра. Іноді це справді відлякує ворога.
Самиці народжують під час дощового сезону, з листопада по березень. Через 10 тижнів вагітності з’являється від 1 до 8 крихітних малюків, які вже за два тижні розплющують очі, а в чотири — сміливо вибігають назовні. До дев’яти тижнів їх уже навчають полювати.

Особливо вражає те, як дорослі сурикати навчають молодих. Учені зафіксували, як досвідчені члени зграї приносять мертвих скорпіонів малюкам, щоб ті навчилися розбиратися з отруйною здобиччю. А коли дитинчата підростають — їм дають уже живих скорпіонів, щоб відточити вміння полювання в реальних умовах. Це буквально школа виживання з отрутою у лапах.
Сурикати мають одну з найскладніших мов серед ссавців. У вартового — принаймні шість типів тихих, заспокійливих звуків для зграї. Крім того, є окремі сигнали для «орел близько», «шакал у далині» або «негайно тікаємо!». Це справжній вокальний код, що дозволяє миттєво реагувати на загрозу. Їхні сигнали здатні передавати не лише факт наближення хижака, а й тип небезпеки та навіть відстань до загрози. Це дозволяє миттєво реагувати та координувати дії всієї зграї. Втім, навіть тут не все просто. Наприклад, пташка-дрон з роздвоєним хвостом навчилася імітувати тривожні крики сурикатів. Вона використовує цей прийом, щоб змусити їх утекти й залишити свою здобич — хитра стратегія для отримання обіду.
Цікаво, що не всім сурикатам довіряють однаково. Деякі члени зграї стають «улюбленими вартовими» — їхні тривожні крики викликають негайну реакцію, на відміну від менш авторитетних колег.

У 2016 році велике дослідження показало: найбільша ймовірність бути вбитим серед ссавців — саме в суриката. Як ми вже зазначали, один із п’яти гине від лапи родича, найчастіше — молодь. Але такий світ у дикій природі, де ніжність, хитрість, любов і жорстокість йдуть пліч-о-пліч. ³

Читайте також: Цікаві факти про видру

Де живуть сурикати?

Сурикати живуть у посушливих регіонах Південної Африки: в пустелях Калахарі та Наміб, а також у саванах Ботсвани, ПАР, Намібії, Зімбабве, Анголи та Мозамбіку. Їхнє головне укриття — розгалужена система підземних тунелів до 5 метрів завдовжки з кількома входами, «кімнатами» та запасними виходами. Улюблений захист від спеки, хижаків і… конкурентів.

Чи може сурикат бути домашньою тваринкою?

Попри свій милий вигляд, сурикати — далеко не пухнасті іграшки. Вони надто соціальні, їм потрібно жити в групах по 30-50 особин, інакше вони страждають. Вдома вони нудьгуватимуть, копатимуть ваші меблі, лишатимуть смердючі мітки скрізь і можуть стати агресивними.
До того ж у дикій природі вони долають кілометри щодня. Їх неможливо повноцінно утримувати в домашніх умовах. Окремі особини, відірвані від зграї, фактично приречені на самотнє існування без можливості повернутися в соціум.

Попри всі труднощі — спека, хижаки, повені, засуха та небезпечні сусіди — сурикати залишаються численними й не входять до списку зникаючих видів. Але їхнє життя далеко не просте. Вижити в африканській пустелі — виклик, з яким вони справляються щодня завдяки злагодженій командній роботі та безмежній хоробрості. Маленькі, але незламні — вони не просто виживають у найсуворіших умовах, а роблять це з винятковим стилем. І не такі вже й вони милі, коли знаєш про них більше…

Читайте також: Цікаві факти про лемурів