Цікаві факти про акул

Акули живуть в більшості місць океану. Їх можна знайти в глибокому морі, на тропічних коралових рифах і навіть під арктичним морським льодом. Завдяки своїй еволюції акули перетворили наші океани на багате середовище, яке ми знаємо сьогодні. Як хижаки, що знаходяться на вершині харчового ланцюга, акули відіграють важливу роль в екосистемі, підтримуючи види, що знаходяться під ними в харчовому ланцюгу, допомагаючи позбутися від слабких і хворих, допомагаючи зберегти популяції в океані. До Дня обізнаності про акул пропонуємо вам наші цікаві факти про акул.

Світ океану населений більш ніж 500 видами акул — кожна з них унікальна та неповторна. Та попри це багатство, ситуація тривожна: 143 види перебувають під загрозою зникнення, згідно з Міжнародним союзом охорони природи (IUCN). Від категорії «вразливих» до «критично зникаючих» — багато акул опинилися на межі через людську діяльність. Наприклад, пісочна тигрова акула колись була численною, а тепер є символом того, наскільки швидко можна втратити ці надзвичайні створіння. ¹

Акули — не просто мисливці, а справжні регулятори морських екосистем. Вони допомагають підтримувати здоров’я популяцій риб, полюючи на хворих і слабких. У багатьох акул — кілька рядів зубів, які випадають і замінюються протягом усього життя. Без акул харчові ланцюги океану почнуть руйнуватися, що матиме катастрофічні наслідки для всього морського середовища.

Акули живуть майже всюди. Від райських коралових рифів до глибин океану, від тропіків до льодових вод Арктики — акули пристосувалися до найрізноманітніших умов. Пірнаєте в Карибському морі? Можливо, десь поряд пропливає акула. Або, можливо, вона ховається під крижаним покривом на півночі планети.

Читайте також: Цікаві факти про дельфінів

Цікаві факти про акул

Акули існували вже близько 450 мільйонів років тому. Найдавніше дерево, наприклад, з’явилося близько 350 мільйонів років тому. Акули не тільки старші дерев, а й є одними з небагатьох тварин, які пережили чотири з п’яти масових вимирань. Їхні скелети складаються не з кісток, а з хрящів (як наш ніс), тож вони рідко утворюють скам’янілості. Але зуби акул — зовсім інша справа. Їх знаходять у величезній кількості, вони й розповідають нам історію цих прадавніх істот.
Ще 20 мільйонів років тому мегалодон домінував в океанах. Це був близький родич сучасної великої білої акули. Судячи по скам’янілостях, він був розміром від 15 до 18 метрів і важив понад 25 тонн, тому велика біла акула здається крихітною в порівнянні з ним (6 метрів в довжину і 2,2 тонни)!
Деяки акули світяться в темряві. У 2014 році вчені виявили, що котячі акули спілкуються один з одним, виробляючи сяюче світло своєю шкірою у візерунках, що унікальні для кожного виду і навіть статі. Невидимі неозброєним оком, флуоресцентні зелені плями можна побачити через синій фільтр. У 2019 команда дослідників дізналась, як ці акули створюють цей ефект: “молекули всередині їхньої луски впливають на те, як акуляча шкіра взаємодіє зі світлом, відбиваючі блакитні фотони і посилаючи зелене світло”.
Акули не обов’язково великі і страшні. З одного боку у нас є китова акула, довжина якої може досягати 12 метрів, а з іншого – карликова акула-ліхтар або Ліхтарна акула, яка може вміститися у вас на долоні й навіть світиться в темряві глибин.

Ліхтарна акула, фото Jo Lan Jo Langeneckgeneck

Дослідження, проведені у 2017 році, показали, що акули відіграють ключову роль у регулюванні стану коралових рифів. На більш здорових рифах мешкає велика кількість акул. Оскільки акули контролюють хижаків середнього розміру, це дозволяє дрібним рифовим рибам піклуватися про корали.
Т-подібна голова акули-молота дозволяє акулам бачити на 360 градусів і мати видатне сприйняття глибини.

При нестачі кисню хижак може “відключати” частина мозку, переходячи в анабіоз для збереження енергії.
В акул низька ефективність кровотоку, тому їм доводиться постійно рухатися – це своєрідна природна стимуляція апарату серцевих м’язів. Так акули допомагають своєму серцю прокачувати по всьому тілу кров.
Для зменшення опору при русі в товщі води вся луска шкіри акули змащується зпеціальним жировим секретом.
В акваторіях Гренландії вчені виявили акул у яких “світяться очі” – це пояснюється паразитуючими рачками-прилипалами, які дійсно можуть світитися в темних шарах води. Вчені схильні думати, що такі “ліхтарики” можуть приваблювати до акули її жертв.
Пелагічні види акул – велика біла, блакитна і мако – відносяться до теплокровних видів. Вони можуть “розігрівати” свою кров інтенсивним навантаженням м’язів під час руху до 11 градусів різниці з водою.
Хвостовий плавник акули за один рух створює два вихора, що істотно прискорює хід хижака і полегшує йому рух. Вчені мають намір вивчити подвійні вихори у акул з метою впровадження їх в біомеханічні розробки.
Акули схильні до харчової лихоманки. Під час нападів агресії хижак може атакувати навіть човни, неїстівні предмети, своїх побратимів, вистрибувати з води і рвати на частини все, що є поруч.
Акула може “задихнутися“, якщо її тягнути якийсь час за хвіст. При такому зворотньому русі потік води через зябра зменшується. Цю методику іноді використовують рибалки-мисливці на акул.
Око акули відрізняється від людського частотою сприйняття: у нас це 24 кадри в секунду, у акул – 45 кадрів.
Око акули здатне розрізняти колірну гамму. Це досить нове відкриття спростовує теорію про монохромний зір акул.
Якість зору акул в 10 разів перевершує людський і в кілька разів – котячий.
Акула може чути не тільки вухами (вони у неї знаходяться відразу за очима), але і всім своїм черепом.
Акули володіють унікальною здатністю — «шостим чуттям», яке дозволяє їм виявляти здобич під час завершального етапу атаки. Завдяки спеціальним органам — ампулам Лоренцини — на своїх мордах вони вловлюють електричні поля, які випромінюють інші живі істоти у воді. За “компаса” акулам служать саме ці унікальні рецептори – ампули Лоренцини, які реагують на електромагнітне поле Землі.Це робить їх неймовірно точними мисливцями. Акула гарно орієнтується у просторі. Відомі випадки, коли хижак міг проплисти декілька десятків кілометрів по абсолютній прямій. ¹
Відомий факт подвійного нападу акули на одну і ту ж людину. У перший раз хижак відкусив плавцеві з Австралії ногу, а в другий – протез, який був поставлений замість цієї ноги! (Події 1967-1968 рр.)
Світова статистика щорічно фіксує 5-10 випадків атак акул, які спрямовані на кораблі. Відомі випадки, коли акули, пробиваючи борти суден, застрягали в них.
Одним з факторів, які змушують акул нападати на неїстівні предмети є їх надмірна цікавість: кіт нюхає невідомий предмет, а акула його кусає.
Найбільша серед усіх акул – китова – абсолютно безпечна для людини. 30 серпня навіть відзначається Міжнародний день китової акули – цікава стаття про цей день, почитайте. 🤓

Китовій акулі потрібно 100-200 кг планктону щодня, що складає лише від 0,6% до 1,3% її власної ваги. Гігантська китова акула — найбільша серед усіх — сягає до 12 метрів у довжину і мирно фільтрує планктон, наче м’який океанічний пилосос.
А от швидкість руху величезної китової акули невелика – всього близько 5 км/год.
Один з популярних атракціонів на океанічних туристичних пляжах – купання і катання на китових акулах.
Не замерзнути в крижаних водах Арктики полярній акулі допомагає її “природний антифриз” – в тканинах хижака міститься аміак з її сечі (тріметіламін азоту).
Полярна акула – це акулячий довгожитель. Вона живе близько 200 років, що пояснюється уповільненим метаболізмом.

У полярної акули немає ні нирок, ні сечостатевих органів. Всі виділення у неї відбуваються через шкіру.
Акула довгокрила має неймовірно довгі, елегантні грудні плавці, що нагадують крила птаха — саме тому її й називають «довгокрилою». Вона вважається однією з найзухваліших та найменш боязких акул у відкритому океані. Колись її навіть називали «найпоширенішою великою хижою акулою у світі», адже вона безстрашно патрулювала тропічні води всіх океанів. Цікаво, що довгокрила акула відома своєю надзвичайною наполегливістю: вона може супроводжувати кораблі або рибальські човни годинами — у пошуках легкої здобичі. Однак сьогодні її популяція різко знижується через масове виловлювання та потрапляння у риболовні снасті, і цей вид уже внесено до списку критично зникаючих.

Акула може загинути від риби-їжака, якщо випадково проковтне його. Маленька рибка “розтинає” всі нутрощі, що веде до загибелі акули.
Маленька північна акула, в середньому, важить близько 60 кг, але за день вона з’їдає близько 30 кг риби, тобто половину власної ваги.
В акули немає жодної кістки в тілі (окрім зубів), а скелет складається з хрящів.
Розчин шлункового соку акули може за декілька місяців переварити металевий предмет.
Акула, на відміну від інших риб, не має плавального міхура. Вона тримається на воді завдяки своїй великій печінці.
Акули здатні розмножуватися партеногенезом – тобто самки можуть виробляти здорове потомство за відсутності самців.

Акули — під загрозою зникнення

Сучасний світ небезпечний для акул. Багатьох з них випадково ловлять рибалки, а деяких навмисно — заради їхніх плавників, які високо цінуються в азійській кухні. Водночас їхній океанічний дім змінюється: через зміну клімату теплішає вода, змінюються середовища та міграційні шляхи. До того ж проблема пластикового забруднення загрожує, зокрема, фільтрувальним видам акул, які можуть сплутати пластик з їжею або заплутатися в ньому.

Отримуйте сповіщення про нові статті в телеграм-каналі «DAYTODAY». Приєднуйтесь!

Додайте нас в Google News

щоб наші матеріали вам частіше рекомендувалися