Всесвітній день неквапливості

Що це за день?

В нашому житті панує культ швидкості — за лічені години можна дістатися іншого континенту, а працювати в шаленому темпі вважається нормою. Ми давно звикли одночасно робити кілька справ, а для того, щоб встигати більше, доводиться швидше їсти, менше спати, спілкуватися та відпочивати. Постійний стрес від поспіху зрештою забирає фізичне та психічне здоров’я, а також відчуття задоволення від життя. Як протидія цій проблемі в світі з’явилася філософія «Повільного руху» (Slow movement), яка пропагує уповільнення темпу життя та вміння правильно розподіляти свій час. В рамках цього руху існує цікаве свято — Всесвітній день неквапливості (World Slow Day), який відзначають 26 лютого. ¹

Цікаві події:
😉 Міжнародний день турботи про себе
😉 День самооновлення
😉 Всесвітній день ліні
😉 День боротьби з прокрастинацією
😉 Міжнародний день повільності (неквапливості)

Підпишіться на наші канали у Viber чи Telegram і ми нагадаємо вам про всі актуальні свята та події на кожен день.

Всесвітній день неквапливості – це день, присвячений насолоді миттєвостями життя без поспіху. Цей день був започаткований в Італії у 2007 році асоціацією “Мистецтво жити повільно” (The Art of Living Slowly). Її основне послання “Не поспішай і насолоджуйся моментом” заохочує людей не поспішати і цінувати красу життя. Асоціація також запропонувала 14 заповідей, спрямованих на популяризацію більш повільного і комфортного способу життя, підкреслюючи важливість насолоджуватися позитивними аспектами життя.

Принципи Slow Life

Асоціація “Мистецтво жити повільно”, яка ініціювала Всесвітній день неквапливості, запропонувала набір принципів, відомих як “Принципи повільного життя”. Ці принципи покликані заохотити людей жити більш неквапливим, усвідомленим і приємним життям. Основна ідея полягає в тому, щоб сповільнитися і цінувати моменти життя. Ось концептуальний список, натхненний ідеєю книги “Мистецтво жити повільно”:

• Насолоджуйся моментом: Знаходьте час, щоб оцінити сьогодення, насолоджуючись досвідом, а не поспішаючи його пережити.
• Усвідомлене життя: Усвідомлюйте свої дії та рішення, обираючи шлях, який відповідає вашим цінностям та добробуту.
• Якість переважає над кількістю: Надавайте перевагу якості досвіду та стосунків, а не кількості.
• Спілкуйтеся з природою: Проводьте час у природних умовах, щоб відновити зв’язок з навколишнім середовищем і знайти спокій.
• Розвивайте стосунки: Інвестуйте час та енергію у побудову та підтримку значущих стосунків.
• Прийміть простоту: Спростіть своє життя, зменшивши безлад, як фізичний, так і ментальний, щоб зосередитися на тому, що справді має значення.
• Підживлюйте своє тіло і душу: приділяйте увагу своїм фізичним і емоційним потребам, займаючись діяльністю, яка сприяє здоров’ю і щастю.
• Практикуйте вдячність: Регулярно розмірковуйте і цінуйте те хороше, що є у вашому житті, яким би незначним воно не здавалося.
• Займайтеся рефлексивним мисленням: Виділяйте час на самоаналіз і роздуми, щоб глибше усвідомити себе.
• Уповільніть темп роботи: збалансувати робочі зобов’язання з відпочинком, не допускаючи, щоб робота домінувала у вашому житті.
• Насолоджуйтесь мистецтвом і культурою: Знаходьте час, щоб оцінити мистецтво, музику, літературу та культурний досвід, які збагачують ваше життя.
• Вчіться безперервно: плекайте допитливість та навчання впродовж усього життя.
• Орієнтуйтеся на громаду: Взаємодійте зі своєю громадою та робіть внесок у її розвиток, розвиваючи почуття приналежності та взаємної підтримки.
• Шукайте радість у буденності: Знаходьте щастя у повсякденних моментах і простих радощах життя.

Ці принципи — не просто рекомендації, а філософія більш повноцінного та збалансованого способу життя, що заохочує людей не поспішати, розмірковувати та насолоджуватися життєвою подорожжю.

Читайте нашу статтю: Усвідомленість – суперздібність

Принцип дозвілля: Сучасний погляд

У 1930 році Джон Мейнард Кейнс передбачив майбутнє, в якому робота відійде на другий план, а домінуватиме дозвілля. Однак це утопічне бачення не здійснилося. Натомість сучасний світ працює за “принципом дозвілля” – концепцією “багато працювати, щоб багато розважатися”. Цей принцип втілює прагнення до монетизованого гедонізму, укладеного в гаслах на кшталт “YOLO” та “живи якнайкраще”. Сучасний тренд — це звичка до життя, сповненого постійних розваг, часто ціною справжнього дозвілля та щастя.

Читайте нашу статтю: Складові турботи про себе

Як виникла ідея святкування Всесвітнього дня неквапливості?

Здавалося б, сучасні технології мали зробити наш побут максимально комфортним, дати можливість більше насолоджуватися життям. Але навпаки, ми стаємо все більш зайнятими та напруженими. Мабуть, головна причина цього полягає в тому, що ми сприймаємо час виключно як лінійну величину, яка має початок і кінець. Тому в проміжок між ними ми намагаємося втиснути якомога більше дій, часто втрачаючи поняття про головне та другорядне.

Хронос і Кайрос

Наші далекі предки відчували та сприймали час дещо по-іншому. Підказку можна знайти у давніх греків, в уявленнях яких було два божества часу — Хронос і Кайрос. Хронос відповідав за час у лінійному вимірі, тобто за невпинний плин секунд, хвилин, днів, років.

Час Хроносу — послідовний, безпристрасний, всепоглинаючий. Натомість Кайрос відповідав за моменти приємності, насолоди, дива, щасливого шансу. Час Кайроса вимірювався не кількісно, а якісно. Це був момент «тут і зараз», тобто час усвідомленості. Він надавав можливість щасливих змін, вдалих рішень та гармонії. А в щасливі моменти ніхто не стане квапитися — навпаки, хочеться щоб вони тривали якомога довше.

Чомусь так склалося, що ми зазвичай сприймаємо час як «хронос», досить нечасто перебуваючи в так званому «усвідомленому» стані.  Це не дає можливості отримувати задоволення від простих речей — наприклад, від смачної їжі.

«Slow food»

Саме з їжі й почався «Повільний рух». В 1986 році в Римі на площі Іспанії мали відкрити ресторан швидкої їжі мережі McDonald’s. Але виявилося, що є люди, які виступають проти фаст-фуду і є прихильниками прекрасної італійської кухні та вина. Карло Петріні, італійський журналіст та любитель кулінарії, разом зі своїми друзями організував акцію протесту під девізом «Ми хочемо повільної їжі», при цьому протестувальники пригощали перехожих традиційною італійською пастою.

Звісно, McDonald’s в Римі все-таки відкрився, але позиція Карло Петріні посприяла формуванню іншої думки про їжу та спосіб мислення. Так виник рух «Slow food», що в перекладі означає «Повільна їжа». Через три роки після римського протесту представники 15 країн у Парижі підписали маніфест Slow food, в якому виступили проти не тільки швидкої їжі, а й взагалі проти швидкого життя. Принцип «Повільної їжі» полягає в отриманні чуттєвого задоволення від неквапливого смакування стравами, приготованими з любов’ю, з якісних сезонних продуктів, бажано місцевого походження.

Хоча Slow food має італійське коріння, цей рух не обмежується Італією. Наразі Slow Food International налічує 150 тисяч членів у 160 країнах світу. Рух виступає за доступ всіх людей до якісних, корисних продуктів харчування, які при цьому вигідні для виробників та не заподіюють шкоди планеті. Водночас асоціація виступає проти стандартизації смаків та панування транснаціональних корпорацій в харчовій галузі.

Slow movement

Філософія «Повільної їжі» дала поштовх розвитку уявлення про  «Повільне життя», нині Slow movement налічує близько двох десятків напрямків — «Повільне мистецтво», «Повільне місто», «Повільна подорож», «Повільна мода» та багато інших.

«Повільне мистецтво», наприклад, пропагує неквапливе створення чи споглядання творів мистецтва, без відволікання на телефонні дзвінки чи стрілки годинника. «Повільна подорож» означає, що не варто намагатися за одну поїздку відвідати якомога більше місць та визначних пам’яток – набагато більше вражень та користі дасть детальне, неквапливе знайомство з кожною пам’яткою.

В якості аналітичного центру Повільного руху виступає Всесвітній інститут неквапливості, створений в 1999 році норвежцем, інженером-фізиком та психологом Гейром Бертельсеном. Концепція організації — новий погляд на час та «уповільнення» світу для більш здорового, щасливого та продуктивного життя.

Карл Оноре

Одним з ідеологів руху неквапливості став канадський журналіст Карл Оноре, який є автором всесвітньо відомої книги «Хвала неквапливості». В книзі аналізуються стандарти «швидкісного» світу та демонструються переваги «повільного» життя. В 2008 році Оноре випустив книгу «Під тиском: порятунок наших дітей від культури гіпервиховання».

Ця книга пропагує більш розслаблену та невимушену методику виховання й навчання дітей — так зване «повільне» виховання.  Третя книга Карла Оноре, яка вийшла в 2013 році, має назву «Slow fix» та ставить під сумнів доцільність поверхових, швидких рішень складних проблем, які лише на короткий час здатні покращити ситуацію.

Всесвітній день неквапливості в історії

• 1988

  Кілька приватних учбових закладів Великобританії у відповідь на стандартизацію шкільної програми заснували рух «Повільна освіта».
• 1999

  Влада чотирьох італійських міст оголосила свою територію «Повільним містом». Поняття включає розмірений побут, збереження традицій, відсутність гіпермаркетів, пріоритет місцевих товарів та продуктів. Зараз до руху «Повільне місто» приєдналося близько 170 міст по всьому світу.
• 2005

  Група нью-йоркських художників видала маніфест «Повільне мистецтво», в якому виступила за неквапливий, вдумливий процес творчості.
• 2008

  З’явився рух «Повільні гроші», в основі якого залучення інвестицій до малого бізнесу з органічного землеробства, збереження та відновлення земель.
• 2009

  На одному з телеканалів Норвегії продемонстрували фільм про рух поїзда з одного міста до іншого в режимі реального часу. Фільм тривав 7 годин, а переглянули його більше мільйона глядачів. Так започаткували «Повільне телебачення» — Slow TV.
• 2010

  Кілька журналістів у Німеччині заснували рух «Повільна журналістика», який пропагує підвищення відповідальності засобів масової інформації за надані матеріали, зміну ставлення до читачів, боротьбу зі «швидким» поданням та споживанням інформації.

Часті Питання та відповіді про Всесвітній день неквапливості

Як відзначати Всесвітній день неквапливості?

26 лютого в усіх країнах люди намагаються присвятити улюбленим заняттям, приємному спілкуванню, відмовляються від фаст-фуду. А головне — прагнуть провести цей день без поспіху й метушні. В Італії, де зародилася філософія Slow movement, навіть проводять спеціальний «повільний  марафон», в якому виграє найповільніший марафонець.

• Щоб приєднатися до святкування Всесвітнього дня неквапливості, від самого ранку необхідно згадати про принципи Slow food, взяти гарний посуд та насолодитися смаком, ароматом, текстурою страв.
• Чудово буде присвятити час повільній прогулянці на свіжому повітрі, поспостерігати за змінами в природі, насолодитися її красою, відчути внутрішній спокій.
• Також можна дозволити собі кілька хвилин зовсім нічого не робити — просто побути на самоті, помедитувати.
• Не зайвим буде обмежити інформаційний потік — менше слідкувати за новинами по телебаченню та в інтернеті; якщо є можливість — взагалі не користуватися мобільним телефоном.
• В День неквапливості варто послухати приємну музику чи почитати цікаву книжку, дотримуючись правил Slow reading — неквапливо, заглиблюючись в текст передусім для  отримання задоволення, а не інформації.

Так, починаючи з дрібниць, можна навчитися отримувати справжню насолоду від моменту «тут і зараз», розвантажити мозок та зробити себе більш щасливим.

Чому ми любимо цей день? 

Неквапливе життя — це ціла філософія, заснована на древній мудрості та духовності. Неквапливість приносить задоволення — можна смакувати моменти, а не рахувати їх. Коли ми не поспішаємо, то робимо все якнайкраще, а не якнайшвидше. Ми краще себе почуваємо, знаходячись у стані розсудливості, без стресу та тривоги.

«Повільна» філософія не вважає все в житті одноразовим, тому,  слідуючи їй, можна створити значно міцніші зв’язки між людьми — родинні, дружні чи професійні. Неквапливість дозволяє нарешті зрозуміти, що для нас є справді цінним та улюбленим, і будувати своє життя так, щоб якомога більше часу присвятити задоволенню саме від цих речей.

Цілеспрямовано зосереджуючись на вирішенні лише однієї задачі, а не кількох одночасно, ми глибше занурюємося в тему та в результаті знаходимо справді потрібне рішення, яке назавжди позбавить від проблеми. Зрештою, некваплива праця приносить значно якісніші результати, які створюють підґрунтя для нових відкриттів та досягнень.

Окрім особистих переваг, в традиції жити неквапливо є потенційні переваги для довкілля. «Уповільнюючись», ми використовуємо менше ресурсів та виробляємо менше відходів, що має позитивний вплив на екологію.

Всесвітній день неквапливості дійсно важливий — він нагадує нам про необхідність зупинитися й прислухатися до своєї душі, своїх бажань та мрій. Глибоко відчути прекрасні, неповторні моменти, подарувати увагу й час близьким людям — перший крок до усвідомленого, гармонійного життя, якого ми всі так прагнемо.

Читайте нашу статтю: Ментальне здоров’я: фактори та турбота

Коли будемо відзначати Всесвітній день неквапливості?

Додайте нас в Google News

щоб наші матеріали вам частіше рекомендувалися

1. https://www.italymagazine.com/featured-story/italy-celebrates-world-slow-day↩