Христофор Колумб
Аудіоверсія статті створена за допомогою ШІ
Зміст
Христофор Колумб (1451-1506 рр., також відомий як Крістоффа Коломбо на лігурійському діалекті й Кристофоро Коломбо італійською) — генуезький дослідник, який уславився як «відкривач Нового Світу» і з 19-го століття відзначається як першовідкривач Північної Америки, зокрема регіону, що зараз є Сполученими Штатами.
Завдяки популярності листів флорентійського мандрівника Амеріго Веспуччі, де описані його подорожі до «Нового Світу» (1497-1504 рр.), саме він став офіційним «відкривачем» Америк. Публікація листів Веспуччі спричинила появу назви континенту на його честь ще з 1506 року, а пізніше ця назва закріпилася на світових картах.
Колумб здійснив чотири подорожі до Карибського регіону, відвідавши Кубу, Центральну та Південну Америку, Пуерто-Рико, Віргінські острови, Домініканську Республіку, Гаїті, Багами та інші місця в період між 1492 і 1504 роками:
- Перша подорож: 1492-1493 рр.
- Друга подорож: 1493-1496 рр.
- Третя подорож: 1498-1500 рр.
- Четверта подорож: 1502-1504 рр.
Колумб не прагнув відкрити Новий Світ, а мав на меті знайти морський шлях до Далекого Сходу, аби відновити торгівельні зв’язки після того, як Османська імперія закрила сухопутний Шовковий шлях у 1453 році. Цей крок став початком так званої епохи Великих географічних відкриттів, коли багато європейських країн відправляли експедиції морем. У своїй першій подорожі Колумб досяг Багамських островів 12 жовтня 1492 року і оголосив їх власністю іспанських монархів — Фердинанда II Арагонського та Ізабелли Кастильської. Наступні подорожі були спрямовані на зміцнення контролю Іспанії у цьому регіоні та створення колоній.
Подорожі Колумба відкрили шлях для пізніших європейських експедицій, але сам він ніколи не стверджував, що відкрив Америку.
Хоча Колумб і започаткував контакт між Європою та Америками, відомий як «колумбів обмін», що змінив обидва континенти, він сам ніколи не заявляв, що відкрив Америку. Це «відкриття» стало широко популярним завдяки книзі американського письменника Вашингтона Ірвінга «Історія життя та подорожей Христофора Колумба», виданій у 1828 році. Саме ця історія згодом сприяла створенню свята Дня Колумба у США в 1906 році.
У 1970-х роках погляд на спадщину Колумба почали переоцінювати. Тоді з’явилася думка, що варто вшановувати індіанські народи, які постраждали від колонізації. Суперечки щодо цього тривають і донині.
Герой чи кат? Чому переглядають спадщину Колумба?
З року в рік у жовтні американські країни святкують день Колумба як національне свято. Але чи справді він “відкрив” Америку? І чому тепер його образ, колись героїчний, стає символом жорстокості й колонізації? 1
Зараз у США все більше міст і штатів — таких як Міннесота, Аляска, Вермонт і Орегон — змінюють день Колумба на День корінних народів. Люди протестують, зносять його пам’ятники, прагнучи привернути увагу до того, якою насправді була його діяльність. Чи варто й надалі святкувати цього “героя”, якщо його спадщина — це насильство, рабство і знищення цілих культур? Як казав доктор Лео Кілсбек, представник північних шайєннів і професор в Арізонському університеті, “ми повинні замислитись, чому досі вшановуємо Колумба, не знаючи справжньої історії його спадщини”.
Колумб не був першим “відкривачем” Америки
Цікаво, що сам факт “відкриття” Америки Колумбом — це великий міф. Америку він не відкрив, бо тут вже жили корінні народи тисячі років до його прибуття. Ба більше, скандинавський мореплавець Лейф Ерікссон зі своїми вікінгами дослідив ці землі майже за 500 років до Колумба. Але чому ж тоді Колумб отримав всю славу? Історики вважають, що його подорожі започаткували еру колоніальної експансії Європи, що змінила хід історії. Проте це зовсім не знімає питання, якою ціною прийшла ця “цивілізація” для корінного населення.
Рабство і насильство як основа його “відкриттів”
Колумб і його команда не просто прибули до нових земель, а почали жорстоке пригнічення місцевого населення. Він назвав корінних жителів “індіанцями” і швидко перетворив їх на рабів. Тисячі людей було силоміць відправлено до Іспанії для продажу. Багато хто не пережив цієї подорожі. Ті ж, хто залишався, були змушені працювати в жахливих умовах, шукаючи золото або обробляючи плантації. Під час правління Колумба на острові, який зараз є частиною Домініканської Республіки, він наказував убивати повстанців серед корінних мешканців, а їхні тіла виставляли на показ, щоб інші боялися повторити їхній вчинок.
Хвороби, що знищили цілі народи
Окрім фізичного насильства, Колумб і його люди принесли із собою захворювання, з якими місцеві жителі ніколи не стикались і до яких не мали імунітету. Віспа, кір, грип — ці хвороби поширювалися як вогонь і фактично стерли з лиця землі народи, що населяли Карибський регіон. До прибуття Колумба, на острові Еспаньйола проживало близько 250 тисяч корінних мешканців. А до 1517 року їх залишилося лише 14 тисяч. Це фактично стало демографічною катастрофою, яку історики порівнюють з епідемією чуми в Європі.
Не маючи змоги повернутися до Іспанії з обіцяними багатствами, Колумб спробував натомість запропонувати рабів іспанському двору. © Wikimedia Commons
Чому й досі вшановують Колумба?
На сьогодні образ Колумба викликає бурхливі дискусії. Його подвиги в підручниках історії прикрашені, щоб відповідати ідеям європейського героїзму та відкриттів. Однак ми живемо в часи, коли суспільство прагне правди і справедливості. Переосмислення спадщини Колумба — це не просто питання переписування історії, це крок до визнання того, що колонізація мала руйнівний вплив на корінні народи Америки. Скасування дня Колумба і заміна його на День корінних народів — це спроба віддати належне тим, хто постраждав від “відкриття” Нового світу.
Але існує й інший погляд. Про нього ми поговоримо наприкінці цієї статті.
Ранні роки та закриття Шовкового шляху
Христофор Колумб народився у Генуї в 1451 році, у той час — частині Лігурійського регіону, який став частиною Італії лише в 1861 році. Він мав трьох братів — Бартоломео, Джованні та Джакомо (останнього часто називали Дієго) — і сестру Б’янкінетту. Його батько Доменіко був ткачем і таверником, який дуже любив морські подорожі, що суттєво вплинуло на юного Колумба. Мати, Сусанна, займалася домашнім господарством.
Про раннє життя Колумба відомо небагато, хоча він стверджував, що почав ходити в море вже у 10 років. До двадцяти він мав чималий досвід у мореплавстві (зокрема, плавав до Ісландії та Егейського моря), а у 1476 році йому вже доручили командування торгівельним судном. Колумб одружився з португальською дворянкою Філіпою Моніш Перестрело, і в 1480 році у них народився син Дієго. Приблизно у 1485 році Колумб уже керував кораблями, які плавали вздовж узбережжя Західної Африки, підтримуючи торгівельні інтереси Португалії.
Період, у якому виріс Колумб, значно відрізнявся від того, який знали його батьки. Товари, до яких звикли європейці, більше не були такими доступними. Сухопутні шляхи на Схід, відомі як Шовковий шлях, діяли між Європою і Китаєм ще з 130 року до н.е., коли його відкрили під час правління династії Хань (202 р. до н.е. — 220 р. н.е.).
Шовковий шлях складався з численних маршрутів, які в різний час контролювалися різними народами та імперіями. Європейський мандрівник Марко Поло (1254–1324 рр.) подорожував Шовковим шляхом і по поверненню описав його у своїй книзі, що стала своєрідним путівником для майбутніх дослідників, а також допомагала їм визначати відстані між Європою і Сходом.
Шовковий шлях був переважно під контролем Монгольської імперії до її падіння в 1368 році, після чого торгівля підтримувалася Візантійською імперією (330–1453 рр.). Візантійська імперія ж впала під натиском османських турків у 1453 році, і ті закрили сухопутні маршрути, відрізавши європейських торговців від східних товарів. У прагненні відновити торгівлю зі Сходом європейські купці почали шукати морські шляхи, що започаткувало епоху Великих географічних відкриттів.
Епоха Великих географічних відкриттів і фінансування
Це не означає, що європейці тоді нічого не знали про морські подорожі або що купці раптом почали поспішно будувати кораблі та малювати недосконалі карти. Магнітний компас був відомий у Європі ще з 1180 року, і, користуючись давніми текстами, такими як «Географія» Страбона і «Природнича історія» Плінія Старшого, а також перевіреними картами, європейські навігатори продовжували торгівлю зі Сходом через Чорне море.
Колумб, спираючись на карту Тосканеллі та записи Марко Поло, розрахував, що від Канарських островів до Китаю було близько 3700 км. Проте основною проблемою залишалася контрольованість основних морських маршрутів до Сходу мусульманськими арабськими торговцями. Португальські мореплавці вже активно досліджували можливі обхідні шляхи на Схід, і один із внесків у ці дослідження зробив флорентійський астролог та математик Паоло даль Поццо Тосканеллі (1397–1482 рр.), який у 1474 році передав Колумбу копію своєї карти світу, спираючись на географічні знання Страбона.
Читайте також: Леонардо да Вінчі: життя між «майже» і «ніколи»
На той час Колумб мав репутацію досвідченого навігатора і капітана. Він також займався створенням морського маршруту до Китаю разом зі своїми братами. Самостійно вивчивши латину, іспанську та португальську мови, Колумб зміг отримати доступ до численних документів і карт, розробляючи свій план морської подорожі через Атлантичний океан для встановлення нового торгового шляху з Китаєм.
Брати Колумби склали детальний план, і в 1484 році Христофор звернувся до португальського короля Хуана II з проханням про фінансування. Однак король відмовив, вважаючи розрахунки у 3700 км занадто оптимістичними (що, як згодом виявилося, було правильним рішенням — реальна відстань становила 19600 км). Колумб також звернувся за підтримкою до урядів Генуї та Венеції, але отримав відмову і від них.
Зрештою, Колумб звернувся до іспанських монархів — Фердинанда II Арагонського та Ізабелли I Кастильської. Вони також відмовили спершу, однак були достатньо зацікавлені, щоб тримати його на утриманні, виплачуючи йому значну суму, аби він не пропонував свій проєкт іншим урядам. На той момент Іспанія вела власну боротьбу з вигнанням маврів, мусульманських арабів, зі своєї території — подія, що увійшла в історію як Реконкіста (711–1492 рр.). Після падіння останнього оплоту маврів у Гранаді у 1492 році Колумбу, нарешті, надали три кораблі та фінансування, на яке він так довго чекав.
Подорожі Колумба
Колумб вирушив у свою першу експедицію 3 серпня 1492 року на знаменитих кораблях «Нінья», «Пінта» і «Санта-Марія». Головною його метою було досягнення Китаю, але також він мав завдання оголошувати нові землі власністю Іспанії і прославляти Католицьку церкву. Для цього він отримав два офіційних документи:
- Контракт з короною, який обіцяв Іспанії 90% прибутків від експедиції в обмін на фінансування. Контракт також надавав Колумбу посаду віце-короля або губернатора на будь-яких завойованих землях.
- Рекомендаційний лист від Фердинанда та Ізабелли, який зобов’язував усіх монархів, з якими він міг би зустрітися, надавати йому безпечний прохід і постачання, оскільки його місія мала релігійне підґрунтя.
Перша подорож – 1492-1493 рр.
Колумб досяг одного з Карибських островів 12 жовтня 1492 року, де його зустріла велика група місцевих жителів на березі. Він викликав капітанів «Ніньї» і «Пінти», і вони разом із секретарем флоту та королівським інспектором вирушили на берег. Хоча Колумб розумів, що не досяг Китаю, він вважав, що знайшов острів, близький до мети. Оскільки острів, на його думку, не належав жодній суверенній державі, він оголосив його власністю Іспанії, що було задокументовано його свідками.
Місцеві жителі називали острів Гуанагані, але Колумб дав йому ім’я Сан-Сальвадор (яке збереглося донині на Багамах). Жителі (араваки) могли повідомити Колумбу і своє власне ім’я, але він назвав їх індіос, започаткувавши термін “індіанці” для населення всієї Америки. Незабаром Колумб і його команда обмінялися подарунками з місцевими, а після першої зустрічі Колумб вирушив у подальші пошуки Азії.
Він досліджував кілька інших островів, а на Гаїті (з дозволу місцевого вождя) заснував поселення-фортецю Ла-Навідад, де залишив 39 своїх людей. Потім він повернувся до Іспанії, захопивши з собою кількох місцевих мешканців. Звістка про його відкриття швидко розлетілася Європою, викликаючи захоплення серед християн і мрії про багатства та нових навернених до християнства. У вересні 1493 року Колумба відправили назад до Нового Світу, щоб реалізувати ці можливості.
Друга подорож – 1493-1496 рр.
Повернувшись, Колумб вже був губернатором нових земель, які оголосив власністю Іспанії, і прибув з флотом з 17 кораблів, на яких були колоністи для заснування іспанських поселень, а також спеціально навчені пси для придушення спротиву місцевого населення. Ці пси (мастіфи) допомагали іспанцям у боротьбі з маврами під час Реконкісти, тож Колумб узяв їх для підкорення тубільців.
Пси наводили жах на місцевих жителів, вистежуючи та караючи будь-кого, хто чинив опір завойовникам. У 1494 році, коли Колумб прибув на Ямайку, місцеві захисники виступили проти нього, але мастіфи зруйнували їхній спротив і розсіяли воїнів.
Під час другої подорожі Колумб запровадив систему енком’єнда, згідно з якою іспанські поселенці отримували великі земельні наділи, а місцеві жителі забезпечували їхню працю в обмін на їжу, дах над головою та захист. За словами історика Бартоломе де лас Касаса, до 1495 року чисельність корінного населення зменшилася на 50 тисяч людей, що, хоча і може бути перебільшенням, вказує на масштаб трагедії. Корінні жителі втрачали автономію, перетворюючись на рабів, і вмирали від європейських хвороб, до яких не мали імунітету. Чимало з них також відправлялися в Європу як раби.
Третя подорож – 1498-1500 рр.
На той час європейці вже міцно закріпилися в Новому Світі, але Колумб досі не знайшов шляху до Китаю. Він був переконаний, що території, колонізовані для Іспанії, є лише окраїнами Азії, і після повернення до Іспанії у 1496 році отримав фінансування на Третю подорож для цього дослідження. Замість цього він відкрив регіони сучасних Центральної та Південної Америки.
Тим часом колоністи активно займалися захопленням і продажем місцевих жителів як рабів, щодня виявляючи до них жорстокість. Колумб заперечував проти цього і жорстко карав колоністів, що призвело до звинувачень у тиранії та корупції, висунутих проти нього у 1499 році. Він та його брат Дієго були заарештовані та повернуті до Іспанії для суду. Однак їх виправдали, і Фердинанд та Ізабелла знову забезпечили їх кораблями для подальшої подорожі.
Четверта подорож – 1502-1504 рр.
Колумб вирушив у свій останній рейс з 30 кораблями, 29 із яких були втрачені під час шторму біля Санто-Домінго. Він виявив, що регіональні губернатори вже не потребують його присутності і вважали, що він заважає торгівлі рабами, що призвело до фінансових втрат як для корони, так і для рабовласників.
Самостійно Колумб досліджував острови біля Гондурасу, наніс на карту Коста-Рику та інші місця, але шторм загнав його судно до Ямайки, де воно зазнало аварії. Місцеві жителі зневажали його і відмовили в допомозі, а місцеві губернатори не захотіли відправити рятувальний корабель. Зрештою, Колумб залякав тубільців, заявивши, що забере світло з неба, якщо вони не допоможуть, і передбачив для цього місячне затемнення 29 лютого 1504 року, заявивши, що поверне світло, якщо допомога буде надана. Його та команду врешті-решт врятували, і він повернувся до Іспанії, де, знесилений і хворий, помер у Вальядоліді в травні 1506 року.
Чи потрібно “скасовувати” Колумба?
Сучасні оцінки історичних діячів і подій часто страждають на так званий «презентизм» — хибу, коли минуле оцінюють за мірками й ідеологіями сучасності. Історія життя і подорожей Христофора Колумба є, мабуть, одним із найяскравіших прикладів цього явища. До публікації у 1828 році книги американського письменника Вашингтона Ірвінга «Історія життя і подорожей Христофора Колумба» про Колумба в США знали небагато. Ірвінгова книга, радше романтична вигадка, ніж наукова праця, перетворила Колумба на відважного європейського дослідника, що «відкрив Америку», і цим закріпила його образ в історичній пам’яті Сполучених Штатів.
Колумб ніколи не стверджував, що «відкрив Америку», і немає жодних даних у його журналах чи творах сучасників, які б свідчили, що він намагався довести, ніби Земля кругла (це було загальновідомо ще у 1492 році) або що він заблукав, шукаючи шлях до Індії, і випадково відкрив нові землі, назвавши корінне населення «індіанцями». Більшість, якщо не всі, поширені міфи про Колумба були вигадками Ірвінга, який просто намагався написати захопливу історію.
Ірвінг зобразив Колумба як сміливого й благородного мандрівника, який ризикував життям, розширюючи знання європейців про світ і встановлюючи важливий зв’язок між Старим і Новим Світом. Книга була настільки популярною, що саме вона надихнула президента США Бенджаміна Гаррісона (правив 1889-1893 рр.) на встановлення національного дня на честь Колумба у 1892 році — до 400-річчя його прибуття до Америки. Першим штатом, який почав святкувати цей день, став Колорадо в 1906 році, і згодом інші штати приєдналися до цієї традиції.
Сучасний рух за перейменування та присвяту Дня Колумба вшануванню корінних народів заслуговує на розуміння та підтримку. Проте й опоненти цього руху, які виступають за збереження традиції вшанування Колумба, мають свої аргументи. Важливо пам’ятати, що для італійських американців, яких часто переслідували у США наприкінці 19-го та на початку 20-го століття, було надзвичайно значущим бачити «американського героя», якого Ірвінг описав як італійця, визнаного американським суспільством. Саме завдяки зусиллям італо-американських громадських організацій це свято й набуло офіційного статусу.
Зцілення минулих ран має розпочатися з діалогу, що враховує і першопричини, і довгострокові наслідки жорстокостей, пов’язаних із Колумбом, водночас визнаючи й його досягнення. Якою б не була сучасна оцінка Колумба, він залишався продуктом свого часу, діючи з місцевим населенням так, як поводився б типовий християнський європеєць 15 століття. І, на жаль, колонізатори, що прибули до Нового Світу після нього, поводились набагато менш гуманно.
За матеріалами статі на worldhistory.org за авторством Joshua J. Mark. Ліцензовано за умовами CC BY 4.0.
Стаття потребує наукової рецензії щодо відповідності назв офіційно прийнятим. Якщо ви спеціаліст, який має потрібну кваліфікацію, будемо раді розмістити інформацію про вас і зробити запропоновані правки. Напишіть нам
Отримуйте сповіщення про нові статті в телеграм-каналі «DAYTODAY». Приєднуйтесь!
Найцікавіше за тиждень
Один лист на тиждень. Без спаму.
Нові статті, добірки та корисні матеріали DAY TODAY — в одному короткому листі.
