Інфантильність: ознаки, причини та способи подолання

Інфантилізм – це складна психологічна проблема, яка може вплинути на здатність людини ефективно функціонувати у повсякденному житті. Поговорімо про інфантильність: ознаки, причини та способи подолання інфантильності. Для чого досліджувати та прагнути усвідомлення свої власної інфантильності? Чи треба боротися з цим?

Що таке інфантильність?

Інфантильність — це не просто «дитячість» у поведінці дорослої людини. Це психологічна незрілість, коли особистість уникає відповідальності, складних рішень і самостійності.
Інфантильна людина може бути розумною, освіченою, навіть успішною, але в критичні моменти вона покладається на інших, як дитина на батьків.

Ознаки інфантильності

Інфантильність проявляється у:

• небажанні брати відповідальність за своє життя, вибори, наслідки
• залежності від інших — у фінансовому, емоційному чи соціальному плані
• страху перед труднощами, униканні конфліктів, ухвалення рішень
• очікуванні, що хтось розв’яже проблеми замість неї
• ідеалізації “легкого життя”, прагненні уникнути зусиль.

Ознаки інфантильності:

• труднощі з керуванням своїми емоціями
• імпульсивність
• залежність
• нездатність справлятися з обов’язками
• труднощі з оплатою рахунків або збереження роботи
• егоцентризм
• погані комунікативні навички
• відсутність емпатії 
• потреба в постійній увазі

Прояв однієї чи кількох із цих рис не обов’язково свідчить про інфантильність чи незрілість. 

Інфантильна поведінка у дорослих може випливати з низки основних психологічних факторів.

Для чого досліджувати інфантильність?

Психологічна інфантильність — це не вирок. Це сигнал. Усвідомити власну інфантильність – це крок до змін, це потужний ресурс для власного розвитку.
Дослідження й усвідомлення інфантильності допомагає:

• зрозуміти джерело незадоволення собою та життям
• виявити патерни поведінки, які заважають досягати зрілості та внутрішньої опори
• покращити стосунки — бо інфантильність часто руйнує довіру у парі, родині, роботі
• змінити життєву траєкторію — з ролі пасажира перейти у роль водія свого життя
• позбутись сценарію “мені всі винні” й набути справжню свободу.

Коли ми визнаємо в собі інфантильність, ми не принижуємо себе — ми починаємо рости.

Ось кілька можливих причин інфантильності

• Дефіцит уваги. Дорослі, які відчували нестачу уваги у дитинстві, можуть мати проблеми з формуванням здорових стосунків у дорослому віці. Вони можуть проявляти інфантильну поведінку як спосіб шукати розради та уваги з боку інших, подібно до того, як немовлята привертають до себе увагу.
• Розлади особистості – люди з розладами особистості (пограничний розлад особистості або нарцисичний розлад особистості), можуть проявляти інфантильну поведінку як спосіб справлятися зі своїми емоціями та контролювати ситуацію. Це можуть бути істерики, маніпулятивна поведінка та відсутність відповідальності за свої дії.
• Травма – травматична ситуація в дитинстві або в дорослому віці може призвести до емоційної дерегуляції та труднощів впоратися зі стресом. Люди, які пережили травму, можуть проявляти інфантильну поведінку як спосіб уникання важкої ситуації або для приховування складних почуттів.
• Невирішені завдання розвитку – деякі дорослі можуть мати труднощі з виконанням певних завдань розвитку, таких як встановлення почуття ідентичності або розвиток здорових механізмів подолання стресів чи життєвих завдань. Це може призвести до інфантильної поведінки, оскільки вони можуть важко справлятися зі стресом і відчувати себе перевантаженими дорослими обов’язками. За теорією Еріка Берна кожен етап розвитку дитини ставить перед нею певні завдання розвитку. Саме виконання цих завдань у відповідний період є основою формування зрілої і гармонійної особистості.
• Зловживання психоактивними речовинами – люди, які борються зі зловживанням психоактивними речовинами, можуть проявляти інфантильну поведінку внаслідок своєї залежності.

Важливо зазначити, що інфантильна поведінка у дорослих не обов’язково є ознакою незрілості чи слабкості. Це може бути симптомом основних психологічних проблем, які можна вирішити за допомогою терапії та інших форм лікування.

Читайте також: Як вийти зі стану безпорадності

Часто прояви інфантильності тимчасові і є реакцією на стрес, труднощі та виснаження. В такому випадку – це захисний механізм психіки, що потребує розуміння і лояльного ставлення, підтримки оточуючих. Коли нам важко, ми регресуємо у той період, коли нам було добре і про нас піклувались. Додайте собі трохи турботи, попросіть про допомогу, щоб прожити важкий період і знову повернутись у свій вік.

Однак, якщо така поведінка зберігається тривалий час у дорослому віці та заважає здатності людини ефективно функціонувати в суспільстві, варто продовжити дослідження з фахівцем із психічного здоров’я.

Того дня, коли ми починаємо турбуватися про майбутнє, наше дитинство залишається позаду.

Патрік Ротфусс «Ім’я Вітру»

Способи подолання інфантилізму

Що дає подолання інфантильності?

• Впевненість у собі без показного героїзму.
• Свободу діяти, не боячись помилок.
• Стосунки, засновані на взаємності, а не на очікуванні “порятунку”.
• Відчуття себе як автора свого життя.
• Внутрішню стабільність, навіть коли зовнішні умови нестабільні.

Способи подолання інфантилізму:

• розвиток самосвідомості та розуміння глибинних причин інфантильної поведінки 
• звернення за професійною допомогою
• когнітивна поведінкова терапія
• корекція та заміна негативних моделей мислення та поведінки, які сприяють розвитку інфантилізму
• розвиток навичок подолання (для протистояння стресу та тривожності)
• практика управління емоціями 
• визначення цілей та пріоритетів
• відповідальність за свої вчинки
• турбота та догляд за собою (практика догляду за собою, наприклад фізичні вправи, здорове харчування та гігієна сну, допоможуть почуватися впевненішими та спроможнішими)
• розвиток соціальних навичок

6 кроків для подолання інфантильності

1. Розпізнайте власні “дитячі” стратегії.
   Наприклад, чи уникаєте ви ухвалення рішень? Чи часто перекладаєте провину? Будьте спостережливі та щирі з собою.
2. Розвивайте відповідальність поетапно.
   Не потрібно змінити все одразу. Почніть з малого: самостійно плануйте день, беріть на себе дрібні обов’язки, не уникайте незручних розмов, важливих справ, важкої роботи.
3. Вчіться витримувати фрустрацію.
   Зріла людина не завжди отримує бажане. Інфантильна — ображається або здається. Розвивати витривалість допомагає спорт, робота над довготривалими проєктами, відмова від миттєвих задоволень.
4. Спирайтесь на себе.
   Навчіться запитувати себе: “Що я можу зробити у цій ситуації?” замість “Чому ніхто не допомагає?”
5. Перестаньте чекати ідеальних умов.
   Інфантильність часто виправдовує бездіяльність: “Почну, коли буде легше / хтось допоможе / зірки зійдуться”. Доросле життя не ідеальне — але воно наше. Таке, яке є. Почніть діяти.
6. Працюйте з терапевтом.
   Часто інфантильність має глибокі корені — у вихованні, травмах, страху бути відкинутим. Безпечний терапевтичний простір допомагає вийти з цієї ролі.

З допомогою спеціалістів (психологів та психотерапевтів) можна суттєво прискорити розвиток самосвідомості, визначення причин та подолання інфантильної поведінки. Корекції належать лише ті прояви, які дійсно завдають шкоди та заважають особистості та життєдіяльності.

Будьте терплячими до себе — подолання інфантильності — це повільний і поступовий процес, який вимагає часу, зусиль і терпіння. Будьте добрими та лояльними до себе, коли прагнете до більш зрілого, усвідомленого  та повноцінного життя.

Читайте також: Усвідомленість – суперздібність

Додайте нас в Google News

щоб наші матеріали вам частіше рекомендувалися

Найцікавіше за тиждень

Один лист на тиждень. Без спаму.

Нові статті, добірки та корисні матеріали DAY TODAY — в одному короткому листі.

EmailВаш email

Хочу дайджест