Міжнародний день альтернатив сміттєспалюванню

Міжнародний день альтернатив сміттєспалюванню (International Day of Alternatives to Incinerators) — міжнародний день, присвячений альтернативам сміттєспалюванню. У публічних екологічних календарях його позначають 14 липня, а появу цієї дати пов’язують із мережею GAIA — Global Alliance for Incinerator Alternatives, яка об’єднує організації, що виступають за світ без спалювання відходів і за розвиток zero waste-рішень.

Схожі події:
✔️ Всесвітній день переробки
✔️ Міжнародний день переробки мобільних телефонів
✔️ Міжнародний день нульових відходів
✔️ День нульових викидів

Підпишіться на наші канали у Viber чи Telegram і ми нагадаємо вам про всі актуальні свята та події на кожен день.

Сенс цього дня не зводиться до критики окремої технології. Йдеться про ширше питання: як суспільства поводяться з матеріалами після використання, чому спалювання стало популярною відповіддю на кризу відходів і які підходи можуть зменшити кількість сміття ще до того, як воно потрапить у контейнер, на полігон або в піч.

Чому цей день пов’язаний зі спалюванням відходів

Сміттєспалювання часто подають як спосіб швидко зменшити обсяг відходів. Для міст, які стикаються з переповненими полігонами, така технологія може виглядати як інфраструктурне рішення: сміття надходить на завод, спалюється, а частина енергії може бути використана для виробництва тепла чи електрики.

Однак екологічні організації, зокрема GAIA, розглядають такий підхід як продовження моделі, у якій відходи не попереджаються, а лише переміщуються в іншу форму забруднення. На своїй офіційній сторінці GAIA визначає себе як глобальну мережу, що працює заради справедливого світу без відходів і без спалювання.

Ключова ідея дня полягає в тому, що відходи мають розглядатися не як неминучий фінальний продукт споживання, а як наслідок системи виробництва, дизайну, пакування, торгівлі та міського управління. Саме тому альтернативи інсинераторам починаються не з іншої печі, а з іншої логіки поводження з матеріалами.

Дата 14 липня і зв’язок зі Стокгольмською конвенцією

Екологічні календарі пов’язують 14 липня з початком переговорного процесу навколо майбутньої Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі. Мета цієї конвенції — захистити здоров’я людини та довкілля від речовин, які довго зберігаються в природі, поширюються на великі відстані й накопичуються в живих організмах.

Стокгольмську конвенцію ухвалили 22 травня 2001 року, а згодом вона стала одним із ключових міжнародних договорів у сфері хімічної безпеки. Для теми сміттєспалювання цей контекст важливий тому, що дискусія про інсинератори безпосередньо пов’язана з токсичними викидами, контролем забруднення та ризиками, які не завжди обмежуються територією одного міста чи країни.

Стійкі органічні забруднювачі не є локальною проблемою. За даними EPA, такі речовини можуть переноситися вітром і водою, довго залишатися в довкіллі та накопичуватися в харчових ланцюгах. Саме тому питання спалювання відходів виходить за межі комунальної інфраструктури й переходить у площину міжнародної екологічної політики.

У чому головна претензія до інсинераторів

Критика сміттєспалювання будується навколо кількох пов’язаних між собою проблем: викидів, токсичних залишків, високої вартості інфраструктури та конкуренції з переробленням і запобіганням утворенню відходів.

Під час горіння можуть утворюватися забруднювачі, зокрема діоксини. EPA зазначає, що процеси спалювання, включно з комерційним або муніципальним спалюванням відходів, можуть формувати діоксини. ВООЗ також наголошує, що знищення забруднених матеріалів через інсинерацію потребує дуже високих температур: понад 850 °C, а для великих обсягів — 1000 °C і більше.

Це означає, що спалювання не є простим процесом “зникнення” сміття. Воно потребує дорогих технологій контролю, постійного моніторингу й окремого поводження із залишками, які утворюються після очищення газів та золи. У країнах або громадах, де контроль слабкий, ризики забруднення стають особливо гострими.

Чому “енергія з відходів” не розв’язує проблему відходів

Один із найпоширеніших аргументів на користь інсинераторів — можливість виробляти енергію. Саме тому такі об’єкти часто називають waste-to-energy. Проте екологічні організації критикують цю модель за те, що вона може створювати залежність від постійного потоку сміття.

Якщо місто інвестує у великий сміттєспалювальний завод, йому потрібне стабільне завантаження відходами. Це може вступати в конфлікт із політиками, які мають зменшувати кількість сміття, розвивати повторне використання, компостування та перероблення. У такій системі відходи перетворюються на паливо, хоча частина цих матеріалів могла б залишитися в обігу довше.

GAIA описує zero waste як системну зміну у використанні матеріалів і перехід до регенеративного циклу, у центрі якого мають бути люди й планета. У цій логіці найкраще рішення — не спалити вже створене сміття, а не допустити його появи або повернути матеріали в корисний обіг.

Що означає “альтернатива інсинераторам”

Альтернативи сміттєспалюванню — це не одна технологія, а набір практик, які працюють на різних етапах життєвого циклу товарів. GAIA серед zero waste-стратегій називає зменшення відходів, компостування, перероблення та промисловий редизайн.

• Перший рівень — запобігання утворенню відходів. Це означає менше одноразового пакування, довговічніші товари, ремонтопридатність, системи повторного наповнення та повторного використання. Такий підхід працює до того, як предмет стає сміттям.
• Другий рівень — роздільний збір і повернення матеріалів у виробництво. Папір, скло, метали, частина пластику та інші матеріали можуть зберігати цінність, якщо не змішуються з органікою й небезпечними відходами.
• Третій рівень — органічні відходи. Компостування та інші форми обробки органіки зменшують навантаження на полігони й допомагають уникати змішування харчових решток із матеріалами, які потенційно придатні до перероблення.

Zero waste як практична міська політика

Zero waste часто сприймається як індивідуальний стиль життя, але в контексті події Міжнародний день альтернатив сміттєспалюванню ідеться насамперед про системну політику. UNEP і UN-Habitat, які координують International Day of Zero Waste, наголошують на потребі посилювати управління відходами й просувати сталі моделі виробництва та споживання.

За даними UNEP, людство щороку генерує від 2,1 до 2,3 мільярда тонн твердих муніципальних відходів, а без термінових дій цей показник може зрости до 3,8 мільярда тонн до 2050 року. У таких масштабах спалювання не може бути єдиною відповіддю: воно працює з наслідками, але не змінює причин появи відходів.

GAIA вказує, що понад 550 муніципалітетів у світі вже роблять кроки до zero waste-систем. Організація описує такі системи через кілька опор: припинення залежності від полігонів та інсинераторів, відповідальність виробників, відповідальне споживання, інфраструктуру для відновлення ресурсів і пріоритет соціальної та екологічної справедливості.

Роль громад і збирачів відходів

Міжнародний день альтернатив сміттєспалюванню також пов’язаний із темою екологічної справедливості. Сміттєспалювальні заводи, полігони й інші об’єкти поводження з відходами часто впливають не лише на довкілля, а й на конкретні громади, які живуть поруч із такою інфраструктурою.

GAIA підкреслює роль місцевих організацій, громадських ініціатив, збирачів відходів і політиків у переході до zero waste. На офіційній сторінці організації зазначено, що мережа підтримує локальні зусилля екологічної справедливості в різних країнах, щоб припиняти забруднення відходами й впроваджувати регенеративні рішення.

Цей аспект важливий, тому що система відходів — це не тільки труби, печі, контейнери й заводи. Це також праця людей, які збирають, сортують, переробляють і повертають матеріали в економіку. Альтернативи інсинераторам мають враховувати цю соціальну складову, а не замінювати її централізованою технологією, яка зводить проблему до спалювання змішаного сміття.

Чому цей день важливий у 2020-х роках

У 2020-х роках тема відходів стала частиною ширшої розмови про клімат, ресурси, токсичне забруднення та надмірне споживання. UNEP прямо пов’язує кризу відходів із потрійною планетарною кризою: зміною клімату, втратою природи й біорізноманіття, а також забрудненням.

GAIA наголошує, що матеріальна економіка відповідальна за значну частку глобальних викидів парникових газів, а zero waste може бути інструментом системних змін у тому, як суспільства використовують обмежені природні ресурси. У цьому контексті події Міжнародний день альтернатив сміттєспалюванню працює як нагадування: сміттєва політика не є вузькою комунальною темою, вона пов’язана з промисловим дизайном, торгівлею, міським плануванням і кліматичною політикою.

Саме тому цей день стосується не тільки екологів. Він стосується муніципалітетів, виробників, ритейлу, дизайнерів пакування, служб поводження з відходами, освітніх установ і громад, які вирішують, яку інфраструктуру підтримувати на десятиліття вперед.

Коли будемо відзначати Міжнародний день альтернатив сміттєспалюванню?

Додайте нас в Google News

щоб наші матеріали вам частіше рекомендувалися