Цікаві факти про дикобразів

Q: Як зрозуміти, що дикобраз роздратований?

Все просто: він починає тупотіти , шипіти , погрозливо трясти своїми голками, які в спокійному стані прилягають до тіла. Якщо ж загроза не зникає, він може піти в атаку — кинутись або завдати удару хвостом, схожим на колючу палицю. І хоч ці тварини рідко бувають агресивними, захищатися вони вміють блискуче.

Дикобраз — це справжній шедевр еволюції, який поєднав у собі незвичну зовнішність, унікальні захисні механізми, дивовижну витривалість і неабиякий характер. Ці створіння мешкають на різних континентах, пристосувалися до найрізноманітніших умов життя й зберігають у собі безліч несподіванок. Щороку 2 липня відзначається Всесвітній день дикобраза, тому ми пропонуємо дослідити цікаві факти про дикобразів.

Попри спільну назву, дикобрази поділяються на два цілком різні «роди» — Старого Світу (родина Hystricidae, Африка, Європа, Азія) та Нового Світу (родина Erethizontidae, Північна та Південна Америка). Вони не є близькими родичами, хоча виглядають подібно. Це класичний приклад конвергентної еволюції, коли тварини з різних гілок розвитку набувають схожих рис через однакові умови життя. У природі існує понад два десятки видів дикобразів.

Старосвітні дикобрази мешкають в Італії, Африці та Азії. Вони великі, земні й суворо нічні, з важким тілом і групами голок, зібраних у пучки.
Новосвітні дикобрази — мешканці Північної та Південної Америки. Вони менші за розміром, мають поодинокі голки, чудово лазять по деревах і не настільки суворо нічні, як їхні «європейські кузени».

Дикобрази мешкають у лісах, пустелях, на скелях та пагорбах. Деякі — на висоті до 3700 м над рівнем моря! Новосвітні види люблять дерева, Старосвітні — камені й нори. Усі — нічні мандрівники, хоча іноді їх можна побачити й удень.

Дикобрази важкі, повільні, кремезні. Довжина тіла — від 60 до 90 см, хвіст — ще 20–25 см, а вага — від 5 до 16 кг. Це третій за величиною гризун у світі, після капібари й бобра. Їхнє забарвлення — темно-коричневе, сіре, біле, а при піднятті голок утворюється чітка чорнобіла смуга, схожа на забарвлення скунса. Цей контраст — ще один інструментів залякування. ¹

Цікаві факти про дикобразів

У дикобраза може бути до 30 000 голок — і кожна з них не просто колюча, а стратегічно досконала. Вони — це видозмінене волосся, укрите кератиновими пластинами, яке зростає прямо зі шкіри. У Старосвітніх видів голки зібрані в пучки, у Новосвітніх — ростуть окремо, перемежовуючись із м’яким хутром.
Голки дикобраза – справжня зброя дикої природи. Голки мають гострі наконечники та мікрогачки, які міцно чіпляються за шкіру хижака. Варто лише доторкнутись — і частина «арсеналу» залишиться в тілі ворога. Але не хвилюйтеся: дикобраз з часом відрощує нові голки. ²
Попри поширений міф, дикобрази не «вистрілюють» своїми голками, немов із арбалета. Зате вони легко відокремлюються при контакті й встромлюються у шкіру хижака, завдаючи болю, а іноді — й смертельної шкоди. Це досконала природна оборона, яку важко обійти. Вони мають дрібні зазубрини (барбули), які міцно фіксують їх у шкірі хижака, спричиняючи сильний біль і ускладнюючи видалення.
Голки дикобраза зроблені з кератину — того самого матеріалу, з якого у нас волосся та нігті. Деякі голки — порожнисті, і це дозволяє дикобразу плавати, мов надувному плоті. А ще вони видають дзвінкий звук при тремтінні, що посилює попереджувальні сигнали для ворогів. Якщо візуальні й звукові ефекти не допомагають, дикобраз випускає смердючий запах, а потім атакує хвостом або задом наперед, залишаючи супротивника «оздобленим» шипами.
Цікаво, що поверхня голок вкрита жирними кислотами з антисептичними властивостями — на випадок, якщо тварина випадково поранить сама себе.
Північноамериканський дикобраз — справжній веган із любов’ю до дерев. Він харчується листям, травами, пагонами, а взимку — корою дерев. Через це він іноді гризе речі в кемпінгах, як-от весла чи ручки від лопат — йому просто подобається смак деревини.

Африканський дикобраз — менш романтичний скелелаз, зате прекрасний наземний дослідник, що ласує корінням, ягодами, плодами та сільськогосподарськими культурами. У деяких регіонах, зокрема в Кенії, дикобраз навіть вважається делікатесом.
Якщо дикобраз націлився на дерево, він здатен повністю його обгризти — настільки, що те зрештою може загинути. Ось така маленька, але потужна сила природи.
Дикобраз справжній скелелаз. І плавати вміє! Попри свою масивність, дикобраз — майстер лазіння. У нього довгі загнуті кігті та хвіст, який працює як балансир. Завдяки цьому він впевнено дереться вгору навіть на тонких гілках.
Дикобрази — непогані плавці! Їхні порожнисті голки виконують роль міні-рятувальних кругів, які допомагають триматися на поверхні води.
Дикобрази мешкають родинами, а живуть у дикій природі зазвичай від п’яти до семи років.
Закохані дикобрази — справжні романтики. Шлюбний період — восени та взимку, а залицяння супроводжуються співами, шурхотіннями та навіть танцями. Малюки-дикобразики з’являються навесні або на початку літа.
Малюки дикобраза народжуються вже вкритими м’якими голочками, які за кілька днів тверднуть і перетворюються на повноцінний захист. Самки народжують від одного до чотирьох дитинчат.

Переважна більшість молодих дикобразів готові до самостійного життя вже у двомісячному віці — справжні незалежні малюки з характером та гострою зброєю.
Індіанці Лакота використовували голки для вишивки, зібравши їх за допомогою ковдри: просто кидали її на дикобраза й збирали прилиплі голки.
Голки дикобраза надихнули медиків – на основі будови барбули вивчають нові моделі гіподермічних голок і хірургічних скоб — ті, що входять легко, але тримаються міцно без згинання.

Малайский дикобраз — Африканський дикобраз

Читайте також: Цікаві факти про капібару

Як зрозуміти, що дикобраз роздратований?

Все просто: він починає тупотіти, шипіти, погрозливо трясти своїми голками, які в спокійному стані прилягають до тіла. Якщо ж загроза не зникає, він може піти в атаку — кинутись або завдати удару хвостом, схожим на колючу палицю. І хоч ці тварини рідко бувають агресивними, захищатися вони вміють блискуче.

Чи може напасти дикобраз?

Як би цікаво не було спостерігати за дикобразом, пам’ятайте: це дика тварина, і їй потрібен простір. Не наближайтесь і тримайте собак на повідку. У дикій природі кожен має право на спокій.

Дикобрази — це витвір природи, де захист, витривалість, адаптивність і несподівані таланти (наприклад, лазіння й плавання!) поєдналися у чудову істоту. Природа може поєднати м’якість і колючість, спокій і силу, повільність і мудру винахідливість. За цим спокійним рухом і кумедною зовнішністю ховається справжній воїн — тихий, але небезпечний.

Читайте також: Цікаві факти про бобрів