8 дивовижних місць, які, здається, порушують закони природи

Від озер кольору яскравої жувальної гумки до річок, температура яких здатна зварити дрібних тварин — наша планета вміє дивувати феноменами, що, на перший погляд, суперечать логіці. Проте це не магія, не містика і не кадри з наукової фантастики. Це реальні природні явища, механізми яких наука вже встигла розгадати.

Ось огляд восьми локацій, де природа, здається, вирішила порушити власні правила. ¹

1. Рожеве озеро

Якщо ви поглянете на фотографії озера Гіллєр, перша асоціація, що виникне — це жувальна гумка або ляльковий будиночок Барбі. Ця невелика водойма розташована на острові Мідл-Айленд біля узбережжя Західної Австралії. Яскраво-рожевий колір озера створює разючий контраст із густим лісом навколо та синявою океану, змушуючи думати, що цьому об’єкту тут не місце.

Хоча такий відтінок є рідкісним для природи, Гіллєр — не єдине рожеве озеро в Австралії. Секрет криється в біології та хімії. У цій частині світу існує специфічна комбінація водоростей і бактерій, які у поєднанні з солоною водою створюють унікальну пігментацію.

Після аналізу зразків води та ДНК жителів озера вчені виявили різноманітні солелюбні бактерії та водорості. Дослідження показало, що третину виділеної ДНК складає вид бактерій Salinibacter ruber. Саме цей мікроорганізм наразі вважається найбільш ймовірним джерелом фірмового кольору озера.

2. Водоспад, що «падає» вгору

У Західних Гатах в Індії під час сезону мусонів можна спостерігати явище, що наче суперечить гравітації. За певних умов потужні пориви вітру підхоплюють потоки води, що падають, і дмуть їх угору. Це створює ілюзію, ніби водоспад тече у зворотному напрямку.

Попри неймовірний вигляд, пояснення тут суто фізичне: сила вітру переважає силу тяжіння для розпиленої води. Найвідоміший приклад — водоспад поблизу Нанегхата, неподалік Мумбаї. Проте подібні «антигравітаційні» водоспади можна зустріти по всьому світу: в Японії, Бразилії, Чилі, Ірландії та навіть на Гаваях (водоспад Вайпухія).

3. Річка, що кипить

Глибоко в басейні Амазонки в Перу тече річка, настільки гаряча, що будь-яка дрібна тварина, потрапивши в неї, ризикує зваритися живцем. Це місце називається Шанай-Тімпішка, або «Кипляча річка Амазонки». Парадокс полягає в тому, що поблизу немає жодного вулкана, який міг би нагрівати воду.

Дослідження показують, що вода нагрівається геотермальним способом через глибокі розломи в земній корі. Дощова вода просочується вглиб землі, нагрівається там і знову виходить на поверхню у вигляді перегрітих джерел.

Для місцевих громад, зокрема Сантуаріо Уістін та Маянтуяку, Шанай-Тімпішка є священною. Століттями вони вірять, що річка пов’язана з духами та має містичну енергію, здатну зцілювати вірян і карати скептиків.

4. Рухомі камені Долини Смерті

Національний парк Долина Смерті відомий як найспекотніше і найсухіше місце в Північній Америці. Саме тут, на висохлому озері Рейстрек-Плая, знаходяться так звані «камені-вітрила». Вони, здається, рухаються пустелею самостійно, залишаючи за собою довгі сліди, хоча ніхто ніколи не бачив цього процесу в реальному часі.

Камені скочуються з навколишніх гір на плато, де деякі з них рухаються прямими лініями, а інші виписують звивисті траєкторії. Ця загадка бентежила людей роками.

Лише у 2014 році вчені змогли зафіксувати їхній рух і розкрити таємницю. Виявилося, що камені штовхають тонкі пластини льоду та легкий вітер. Це відбувається, коли дощова вода замерзає вночі, а вдень починає танути, утворюючи слизьку поверхню, якою лід і вітер переміщують каміння. Пояснення просте, але ефект залишається вражаючим.

5. Вбивче озеро

Озеро Натрон на півночі Танзанії — це мілководна водойма з високим вмістом лугу, відома своїм яскраво-червоним кольором та суворими умовами. Існує легенда, що озеро перетворює тварин на камінь. І в цьому є частка правди.

Озеро живиться річкою Південна Евасо-Нгіро та багатими на мінерали гарячими джерелами. Через високе випаровування вода стає надзвичайно їдкою (pH досягає 12). Таке середовище здатне консервувати тіла тварин, які гинуть в озері. Це створює ефект скам’яніння, що виглядає водночас захопливо і моторошно.

Незвичайна хімія озера пов’язана з вулканічною активністю, зокрема вулкана Ол-Доїньо-Ленгаї, лава якого збагачує воду мінералами. Попри агресивне середовище, життя тут існує: малі фламінго розмножуються на озері, а певні види риб адаптувалися до виживання в цих екстремальних умовах.

6. Газовий кратер «Брама до пекла»

У пустелі Каракуми в Туркменістані знаходиться кратер Дарваза, більш відомий як «Брама до пекла». Це палаючий кратер, вогонь у якому не згасає з 1971 року. Його поява — результат людської помилки. Радянські геологи випадково пробурили свердловину в підземну газову кишеню, що призвело до обвалу ґрунту.

Щоб запобігти витоку токсичних газів, геологи підпалили кратер, очікуючи, що полум’я згасне за кілька днів. Однак пожежа триває вже понад 50 років. Кратер має близько 70 метрів у ширину і 30 метрів у глибину. Раніше заграву від нього можна було бачити за кілометри.

Останніми роками інтенсивність вогню почала знижуватися. Влада почала бурити свердловини для видобутку метану, що зменшило полум’я приблизно на третину. Уряд розглядає можливість повного гасіння кратера через екологічні загрози, але в деяких місцях він досі палає.

7. Гейзер «скульптор»

Глибоко в пустелі Блек-Рок у Неваді розташований гейзер Флай (Fly Geyser), який більше нагадує інопланетну скульптуру, ніж природне явище. Як і у випадку з Дарвазою, його створення було випадковим. У 1916 році буріння колодязя для зрошення натрапило на геотермальні води. Пізніше, у 1964 році, ще одна свердловина вивільнила ще більше гарячої води та мінералів, які поступово утворили конусоподібні пагорби.

Гейзер викидає киплячу воду на висоту близько півтора метра. Його поверхня вкрита яскравими червоними та зеленими кольорами завдяки теплолюбним водоростям. Цікаво, що всередині пагорбів кварц утворюється набагато швидше, ніж це зазвичай відбувається в природі, що робить цей об’єкт унікальним для геологів.

8. Зона мовчання

«Зона мовчання» — це дивна ділянка завширшки 50 кілометрів у пустелі Чіуауа в Мексиці. Тут перестають працювати радіоприймачі, а компаси починають поводитися хаотично. Хоча це звучить як сценарій науково-фантастичного фільму, феномен пояснюється наявністю підземних покладів магнетиту та залишків метеоритів.

Територія розташована в межах біосферного заповідника Мапімі. Це місце має довгу історію незвичайних подій: тут падали метеорити у 1938, 1954 та 1969 роках, а також часто повідомляють про спостереження НЛО.

Сама назва «Зона мовчання» з’явилася в 1966 році, коли експедиція нафтової компанії Pemex постійно втрачала радіосигнал у цьому районі. Світову ж славу зона здобула у 1970 році, коли американська ракета «Афіна» збилася з курсу і впала саме тут. Вернеру фон Брауну та команді американських спеціалістів знадобився майже місяць, щоб знайти та вивезти її уламки. Сьогодні місцеві жителі та туристи використовують моторошну репутацію зони, організовуючи численні тури для любителів загадок.

Читайте також: 10 дивних фактів про пап протягом історії